Transcription
Волхви – це слов’янське жрецтво, служителі язичницького культу. Були передусім носіями релігійних знань, а також мудрецями, знахарями, лікарями. Вважалося, що мали вплив на сили природи, та вміли пророкувати майбутнє.
В Грецькій культурі їх називають магами, в Кельтській – вони вже друїди. А якщо ще додати, що волхви приносили дари Ісусу на Різдво, то, мабуть, більш цікавих і неоднозначних постатей можна і не знайти. Все, як в українській народній пісні: «І хочеться, і колеться, та учила ненька…».
І язичники, і чаклуни, і відступники, і організовували спротив поширення християнства, але ж і мудреці, і вчені, і мислителі, і по зорях визначили народження Месії. Звичайно, волхви – це каста, каста, яка понесла знання по всьому світу. Каста, яка формувала свідомість тодішнього населення, яка давала філософські і цивілізаційні засади суспільства. Але каста, яка це здійснювала не безпосередньо, а лише шляхом впровадження певних психологічних впливів.
Що ж це за така каста, як вона з’явилась, на якій території і чому зникла? Хто читав Біблію, той знає імена волхвів, що приносили Ісусу дари на Різдво – це: Досить дивний збіг, адже їхні імена закінчуються на «ар» і «ор», вказуючи на приналежність до арійсько-орійської раси.
Ми ж нагадаємо, що найбільший відсоток носіїв з арійськими галогрупами крові, згідно ДНК-досліджень, саме в Україні. А принагідно згадаємо про Богиню Оранту і про батька Орія, який народжується час від часу між нас, за свідченням Велесової книги. А також виразні українські імена: і знання, і сама філософія, з поширенням на чужій території, втрачала первинний зміст, адже місцем її народження є Трипільська культура, найдавніша, найсакральніша, найгуманніша культура Золотої доби.
Саме знання і здібності, які вимагали як певних вроджених рис, так і досить тривалого періоду навчання, з передачею знань і дару, робили волхвів найбільш впливовою кастою. Вони лікували, вони передбачали, вони давали поради, але разом з тим вони відбирали в касти, і це в суспільстві створювало гармонію. Схильні до науки, гарна пам’ять – в касту волхвів. Сильний, сміливий – в касту воїнів-косаків. Любиш працювати, вести господарство – в касту хліборобів. Нездара – будеш жити біля когось із родичів, заробляти на кусок хліба.
І саме кастовий поділ був запорукою процвітання Трипільської культури протягом багатьох тисячоліть, а його інтелектуальною складовою були саме волхви. Але що означає саме слово «волхв»? «В» – звичайно відчувати, видіти, бачити. Склад «ол» – як людина світла, довершена, ми його бачимо і в іменах Олена, Олег, Ольга, Олексій, Олександр, Микола. Буквосполучення «хв» має таке ж значення, як і буква «ф», а його зміст ми бачимо зі слів хворост, фара, факел, як щось, що освічує дорогу для інших, вказує шлях, де буква «х» – це поєднання певних здібностей і знань, а «в» – це видимість в прийнятті правильного рішення. Звичайно, волхв – це бачити людину світлу, довершену, яка вказує шлях для інших.
Але чому вони зникли? Тому що темрява в душах людей перемогла світло, матеріальні цінності перемогли духовні, а знання і розуміння світу для багатьох виявилися занадто складними перед спокусою вірити у щось. Але чи винні в цьому були самі волхви – мабуть, так, риба завжди гниє з голови. Але чи могли вони це передбачити – мабуть, так, залишивши нам свій світогляд, народні традиції і мову, як дорожню карту до відродження.