Transcription
і командир каже: «Які нахуй психологи? У мене все забісь, у мене типа пацани, ми всі охуєнні. Якщо ти йдеш до психолога, значить, щось з тобою не так, значить, в тебе да, кукуха трохи там тойво». Комусь може здаватися, що чел починає косить, всі птсерники військові. А що робити? Зараз повернуся. Все, всім дупа. Якоюсь херньою займаємося, чесно, я сам в психологію не вірю. От.
Ден добрий, пані та панове! Я Владислав Дучак, і ви знаходитесь на YouTube каналі «Доцент знає» – YouTube канал про історію та про сучасність, та про людей, які пишуть сучасну історію України. Сьогодні наша рубрика «Моя професія в Азові», і про секрети професії військового психолога нам розповість друг FORB'S.
Вітаю тебе, друже! Вітаю, друже!
Ну що, одразу з кар’єри вгалоп, як кажуть? Як стати військовим психологом в Азові? Е-е, для початку треба мати психологічну освіту. От, і бажання бути корисним не тільки, скажемо так, людям, а й державі.
Слухай, ну дивись, психологічна освіта – це зараз дуже таке розплившате, ну таке поняття, тому що є купа курсів в інтернеті, в тому числі ні, курси не працюють. В тебе має бути повна вища психологічна освіта. От. Це обов’язковий критерій. От, і в першу чергу ми надаємо перевагу людям, які е-е, мають практику роботи з військовими. От це в першу чергу. Ну і так як військовий психолог – це посада, яка потребує звання офіцера, то ми в ідеалі, наш суперкандидат – це людина з офіцерським званням, тобто, починаючи… кафедра має бути, напевно, так, військова, бажано військова кафедра, от, або людина вже з практикою, яка побувала в війську і хоче до нас перевестися.
А от ти ким був в цивільному житті? В цивільному житті я був айтішником, підприємцем, чому? І тому що технічний директор FORB’S Україна. От, але так склалося, що в мене була освіта… я закінчила військову кафедру і по спеціальності військовий психолог. Тому якби це було моє найпродуктивніше, найпродуктивніший варіант мобілізуватися у військо і створювати відділ військової психології всередині Азову. З мотивацією все зрозуміло і очевидно добре.
Друже, чим відрізняється таким чином військовий психолог від звичайного психолога? Чи це вже відбувається отака спеціалізація вже безпосередньо коли навчаються в університетах? Е-е… Ну звичайно, що е-е, специфіка військової психології відрізняється від звичайної, цивільної. Цивільний психолог, він заточений під те, щоб в довгостроковій перспективі допомогти людині і змінити її е-е, внутрішній, скажемо так, світ, щоб вона була щасливою і вирішила свої проблеми. Ну це та модель, яку ми бачимо в західних фільмах, коли там ви хочете про це поговорити, і психолог собі сидить, а його вантажать своїми проблемами, умовно, умовно так. А військовий психолог – це інша специфікація. Наша задача – зняти загострення і повернути бійця в стрій. Тобто, по практиці військовий психолог не займається терапією, тому що в нас зараз іде активна фаза війни, і ми не можемо проводити терапію під час виконання бойових завдань, ну, системно. Так що, якщо да, якщо ми бачимо у людини проблеми, їй потрібна допомога, ми її направляємо або на лікування, або її потрібно вивести з бою, да, тому що терапія проводиться в безпечних місцях. Так як у нас зараз військові психологи в Азові працюють безпосередньо в зоні бойових дій, то там ми займаємося іншою роботою: це підготовка людей, це е-е, навчання, це ідентифікація певних відхилень і в подальшому супроводження.
Ну а з якими от самими такими найчастіше запитами зіштовхується військовий психолог по службі? Це різноманітні запити, да, починаючи від внутрішніх конфліктів у колективі, да, закінчуючи якимись особистісними проблемами, сімейні проблеми – це дуже часта історія, тому що чоловік призвався, да, да, у нього дружина на цивільному, і у нас є дуже велике розмежування: цивільні люди не розуміють, що відбувається з військовими. Тим паче наша війна, вона унікальна, це історія, яка буде записана, я думаю, що взагалі в військову психологію окремим пунктом, тому що е-е, не схоже на все інше, да, що було до цього, навіть коли там до… Ми призустрічаємось з ізраїльськими спеціалістами, з американськими, з європейськими. Їхні напрацювання, вони не сильно адаптовані під наші реалії, да, та війна, яка у них була там, скажемо, той же Ірак, Афганістан, вони воювали умовно з макаками з автоматами. Да, у нас яка проблема? Людина сидить 24/7 під обстрілами. Тобто, людина, яка штурмує посадки, в основному в неї немає проблем, да, вона вмотивована, вона насипає на адреналіні, все зашибісь, ну зараз буде… До речі, от ще будемо записувати інтерв’ю із штурмовиком нашим, то я думаю, що поділиться, як це – немає проблем. Ну проблеми завжди є, але вони іншого аспекту, іншого характеру. Коли людина сидить на позиціях і її постійно криють всім чим можна, починаючи від стрілкотної, FPV, закінчуючи артою, то це трошки інше: ти втрачаєш зв'язок з реальністю, ти не можеш ніяк вплинути на подію. Коли ти штурмуєш посадку, ти бачиш ворога, да, і працюєш по ньому. Коли ти сидиш і фактично нічого з цим не можеш зробити, то тоді починаються проблеми. От, тому якщо говорити, які проблеми, з якими проблемами працює військовий психолог, то це цілий, ціле різноманіття.
Слухай, ну ти підняв питання, от, да, по факту виступає психолог військовий, він ще й сімейним психологом виступає, так, тому що треба якось урегулювати, унормувати, так би мовити, стосунки, які дали тріщину між цивільною там дружиною і військовим. Як же це відбувається? Ну у сімейного, сімейного психолога зрозуміло: сіли вдвох, спілкуються, а тут же ж перед тобою лише військовий, ти ж не їдеш там сім’єю спілкуватися. Це або віддалено… В аспекті роботи військового психолога є робота з сім’ями. Тобто ми працюємо віддалено. Живемо в сучасному світі, є Zoom, є телефон, можна зв’язатися, тому що ну там є аспекти, наприклад, уяви: хлопець на позиціях, да, активно йому потрібно виконувати бойові задачі, а він сидить і думає, що у нього жінка там, у якої була умовно спроба суїциду. Наскільки він думає про те, що йому потрібно виконати бойову задачу, да? Або дружина йому ввечері телефонує і навалює там свої життєві проблеми. Вона не розуміє, що хлопець не може ніяк повпливати на це, тому що він виконує бойові завдання. Він знаходиться на позиції, да? І от це… Пояснення, цей розрив між цивільними і військовими – це наш наступний виклик, да, який буде, буде ще важче після того, як закінчиться війна. А будь-яка війна закінчується, да? Тому ми йдемо паралельно, працюючи зараз з військовими, працюючи з сім’ями, ми паралельно готуємо матеріали і навчаємо цивільних, да, як правильно спілкуватися з військовими. Ну і паралельно також важливо навчити військових спілкуватися з цивільними, тому що коли військова людина отримує відпустку, їде в цивільний світ, його починає крити, да. Та багато хлопці кажуть, що їм комфортніше вже знаходитися в своєму середовищі, ніж перебувати в тилу, тому що їх не розуміють. Вони не розуміють людей і того ритма життя, який заведений в цивільному житті.
Що найскладніше для тебе в твоїй роботі? Ух, знаєш, найскладніше, певно, це нерозуміння військових. В ролі психолога склалася історично щодо психологів відношення як до людей, які перекладають бумажки. Тому що візьмемо там умовно будь-яку структуру, починаючи від ЗСУ, кінчаючи там тро чи нгу, військовий психолог – це людина, яка робить тестики і папірці якісь перекладає. Всі проходили ці тести, які… всі вважають, що нахрен мені той психолог? Плюс у нас взагалі в нашій культурі, в українській, не не звикли звертатися до психологів. Якщо ти йдеш до психолога, значить, щось з тобою не так, значить, в тебе да, кукуха трохи там тойво. І ніхто не задумуються про те, що ментальне здоров’я так само важливе, як і фізичне. Але коли в тебе фізично там болить рука, чи ти порізав палець, чи піднялася температура, ти ідентифікував і вилікувався. Коли в тебе починаються ментальні проблеми, це ніхто не помітить, доки тебе там не поплавить остаточно. Тому ми зараз розробляємо методичні матеріали, розповсюджуємо їх серед військових, що коли людина там починає закриватися, змінює свої звички банальним чином, видаляє свої соціальні сторінки – це індикатори певних проблем, на них треба звертати увагу і командирам. Там бачиш, що відбувається таке… порекомендуй хлопцю звернутися до психолога.
Слухай, ну ліквідація своїх сторінок в соцмережах… я думаю, що багато людей хотіли б на емоціях ліквідувати, коли ти читаєш всілякі недолугі коментарі і откровени не дуже розумних людей, звичайно. І коли ти в тебе в самого настрій ну так, скажемо, не дуже, хочеться взагалі забити. Інколи ти приходиш в підрозділ, навіть на рівні командира, і командир каже: «Які психологи? У мене все забісь, у мене типа пацани, ми всі охуєнні». Я пояснюю, що не можна по-перше на всіх натягувати своє свій стан, своє уявлення, тому що одному да, всі люди різні, оце важливо зрозуміти, одному каб над тобою, да, і ти нормально, нормально встав і пішов далі працювати, а комусь 120-й прилетів за 20 м, у людини вже починається травматичний якийсь стрес, снарядний шок, як казали раніше. Так так, якийсь. От, і людина може вже це переживати, вона себе заганяє, потім починається депресія, людина втрачає мотивацію. А зі сторони комусь може здаватися, що чел починає косить. От тому такі штуки треба брати, з ними потрібно працювати. У нас вже багато позитивних кейсів, коли ми хлопців пропрацьовували, був супер від хлопці, поверталися на позиції, тому що там ми з ними це, да, все проходило. Ну власне, і ми, хорунжі служби, зі свого боку намагаємося якраз довести до особового складу, що якщо людина звертається до військового психолога і взагалі до психолога, то це нормально, тому що якби це не звучало можливо дико для цивільних, військові не народжені для війни в переважній більшості своїй, а там взагалі всі не народжені для війни, тому що це постійний стрес. От, і від цього дійсно можуть бути проблеми у людини.
Я вже задавав питання, чи ведеться робота поза бригадою? Я так зрозумів, що ведеться. От, і спілкується із бійцями, які комісуються, із їхніми родинами. Але поділись, будь ласка, якимись позитивними і негативними випадками своєї праці, от, не називаючи звичайно там імен, позивних, але ну от що практично, як все це відбувається, позитивні, негативні?
Позитивні: наприклад, це я завжди транслюю і завжди хочу, щоб всі розуміли: у нас багато хто говорить про ПТСР, да, в птсерники військові, а що робити? Зараз повернуся. Все, всім дупа. Але ніхто не говорить про посттравматичне зростання. ПТСР, якщо ти його пропрацював, в тебе підвищується резилієнтність, ти можеш більш витривалим бути, тобі наступний стрес, щоб пережити, це має вже трапитись подія, набагато… нарощується броня. Так так, нарощується броня, тому що психіка – це як м’язи, ти їх тренуєш і стаєш сильніше. Те ж саме, якщо тобі розповісти, що таке гострий стрес, що таке травматичний синдром, які бувають там прояви, ти готуєшся, розумієш? І наступного разу, якщо таке трапляється, ти ідентифікуєш і звертаєшся до психолога. Плюс є певні вправи, починаючи з дихання, закінчуючи там медитативними практиками, чи акупунктура. Та ж сама, і ти себе стабілізуєш, це дуже важливо доносити. Тому ми починаємо працювати з нашими бійцями ще на етапі їхнього рекрутингу, тобто коли вони рекрутами потрапляють, да, на навчальні частини, читають селекції, те ж саме там КМБ, те ж саме вже коли вони потрапляють до підрозділу.
Друже FORB’S, я питання збираю від глядачів, вони мені роблять дописи там в Instagram, в Telegram, канал «Доцент знає», там також є група, і вони залишають питання по професіям. Так, і от тобі такі, такі питання залишили: чи є взагалі користь від психолога для військових? Та ні, якось херньою займаємося, чесно, я сам в психологію не вірю. От, це лженаука, лженаука, доказової бази нема, це все єресь якась. Ой, а тепер серйозно, да? А тепер серйозно, просто от… В на початку здається Другої Світової були люди, були круті генерали, люди, які там були заві… інновації, але які казали: «Якщо ви мені приводите типа і якщо чуєте, що у людини контузія… пиздіть його ногами і виганяйте нахрен, бо контузія – це типа все, надумана історія». Да, симулянти. Так само зараз багато хто типа говорить: «Який ПТСР? Нахрен? Ну що ви там видумуєте?» Да, воно все змінюється. Є статистика, є аналітика, яка показує, що людина, з якою пропрацьовує… наприклад, виходить група на роботу бойову, да, до нього до цієї роботи проводиться брифінг психологами, проговорюється що, як, де, які задачі, хто як до кого відноситься – це групова робота. Після виходу безпосередньо проводиться дебрифінг, і коли проговорюється все… ну тому що різні ситуації будуть: можливо втрати, можливо поранення, да? І коли проводиться дебрифінг, потім наслідки менше, гострих стресових розладів менше, проявів ПТСР менше, депресивних всіляких історій. Тому це все працює. Тут інколи простої розмови достатньо для того, щоб людина там воспряла духом, да, і почала далі працювати. Тому психологія дійсно важлива історія у війську, і ми змінюємо оце відношення військових, тому що насправді у нас в силах оборони така собі історія з психологами. Ну що, ти звертаєшся до психолога? Ти що, слабак? Чи що? З друзями по… воно не спрацює. Це ж тестики робити якісь… ми це все міняємо і бачимо результати. Я ж кажу, людей повертаємо в стрій, відновлюємо, от.
Слухай, ну стосовно системності роботи… от ти про те, що розповідав там перед завданням, після завдання виконаного… то це я, до речі, читав в ізраїльській армії, в ЦАХАЛі. Там все от чітко: от побували в боєзіткненні – обов’язково спілкуються психолог. Поніс втрати підрозділ – не поніс, але все-таки з людьми треба поспілкуватися, тому що стрес був. А так як армія ЦАХАЛ народна, і там служить всі, так, тому люди дуже різні, скажемо так, підготовлені, непідготовлені… Віра ніколи не зрадить серце моє, буде до віку стояти праведне місто… для того, щоб мати авторитет, аванс такий, та довіри до психолога, повинен психолог поруч із солдатами нашими, з воїнами там в окопі сидіть, відстрілюватися, штурмувати там… Як ти вважаєш, чи це ну в окремих випадках може бути і зайве? Тому що, до речі ж, у нас і дівчата служать психологи. Так так так… Ну дивись, в цій ситуації ми працюємо по принципу рівний рівному, тому да, бажано, якщо психолог працює в батальйоні, він має разом з усіма виконувати бойові задачі. Це так само, як там є пілот FPV чи там пілот дрону всередині якогось підрозділу, який не є, не є спеціалізованим там… рупаком, да? Ти в першу чергу там піхотинець, в другу чергу ти можеш підняти дрона, політати. Так само це в ідеалі, да, коли є побратим, у якого є досвід психологічний, який може тобі допомогти. Це з одного боку. З іншого боку є інтервенційні групи, я їх називаю там швидкого реагування, коли трапляється якась криза, люди можуть приїхати допомогти, да? І багато хто каже: «Та ну як там може мене спеціаліст оцей зрозуміти, якщо він цього не пережив?» Я приводжу простий приклад: коли ти приходиш до хірурга вирізати апендицит, ти ж не перевіряєш там у тебе був апендицит ти вирізав чи що? Тобі головне, щоб був крутий спеціаліст, який… от те ж саме, або наприклад там щоб вилікувати наркомана, невже психолог має також спочатку опуститися там, стати наркоманом для того, щоб його, його зрозуміти і вивести? От тому, да, така історія є. Все ж таки ми стараємося, щоб був рівний рівному. От, ми наших психологів проводимо через БКБП також. От, і потім інтегруємо їх на батальйони. Вичерпно.
Звідки бере ресурс сам психолог і які професійні деформації бувають у військового психолога? «Лікар, полікуй себе сам!» Ой, да, це ж стандартна історія: психолог для психолога. Да, є така історія. Тобто, звідки береться ресурс? Ну як і всі: це навчання, це саморозвиток, це заняття спортом, от, обов’язково відпочинок. Всі мають відпочивати, завжди. От, і класні командири, які розуміють це, в них і менше звертань до психолога, тому що там є певні, скажемо так, дослідження, які показують, що в команді, в якій командир – це лідер, якому довіряють, там і менше і стресових розладів, і ПТСРів, і тих же самих звернень до психо, да, да, тому що головний психолог – це командир у нас часто, да, так буває, що от командир підрозділу він і і, скажемо так, мамка, до якої там за будь-якою проблемою… Він не знає батя, да, він, ну знаєш, кома ба не приходять, приходять з проблемами до мами, по… тато – це тато, так. Тато можуть… тато може… слухай, а от дивись, от якраз в розвиток оцієї теми, де берете ресурс психологи? Профдеформація ж є… ти дивишся на людей отак просто в спілкуванні… ну просто там раз там табличка, і ти: «Ага, дружечок, там, і спілкуюсь з тобою… ну в тебе там є проблеми, там невеличкі?» Є таке? Чи ні? Звичайно, є. Звичайно, буває профдеформація, навіть друзі потрапляють. Був в мене такий випадок, коли я до одного з командирів так питаю: «Друже, а як ти себе почуваєш?» Оце типа бейлі чувак, який я такий… Ну а я по реакціям його бачу, що йому потрібен відпочинок. А якось людині, яка цього не розуміє, коректно донести, да, щоб нікого не образити, нічого поганого не сказати… от це буває доволі складно. Того що було… було, ми до речі з тобою разом тоді були… зиму, коли ти приїздив, да? Ти пам’ятаєш цю історію, що типа на мене подивилися: «Ти що?» А я просто розумію, що людина, вона не віддає собі звіт… ну людина… до речі, так… потім треба просто було відпочити… що все воно яке накручується… психолог консультується у психолога. Друге питання: є таке поняття супервізії, да? Е-е, на щастя, в нас чи не на щастя, таких ще запитів не було. Ми працюємо якби позмінно, ми працюємо, проводимо ротації з психологами, у нас там ми по певному часу знаходимося в зоні бойових дій, потім є можливість виїхати, попрацювати, тому що психолог працює не тільки з тими, хто знаходиться на лінії, да, а ще також і навчальні центри, і рекрути, і штабні задачі, да, від бумажок нікуди ми не дінемося. Але на щастя я в найкращій бригаді, і тому ми все ж таки з папірцями так вміємо розбиратися. Тому приходьте в Азов, так. Та тут українська паперова армія не розвинулася так як в інших підрозділах, не в образу інших підрозділів.
Як психолог допомагає бійцям подолати страх першого бою? Та не зламатися психологічно під артобстрілами? Власними прикладом? Ну та звичайно, власним прикладом бачиш… насправді те, що я раніше казав – це підготовка, це навчання, це розповісти про певні вправи, як там дихати, як заземлитися, як знайти себе, як знайти… отут, отут… подробиці, будь ласка… як подолати це страх? Е-е, банальним чином є така історія про е-е, акупунктуру, да, там є точки певні, там, які масажуючи і готуючись, да, там до бойового виходу, ти згадуєш свої найкращі моменти, коли ти був дійсно в своїй, уяві і в своїй реальності сміливим, та коли ти от проявляв цю сміливість. І в моменти, коли ти відчуваєш в собі страх… а страх відчувають всі, це ну хто не відчуває страх, той бреше, да? Тому ти починаєш там вирівнюєш дихання і пропрацьовуєш от ці зони, наприклад, да, і згадуєш от той стан і повертаєш собі сміливість. Угу. Е-е, для першого бою, коли людина не знає, що її чекає, це ж все ж таки дуже важливо: командир, да, якому ти довіряєш, за ким ти готовий іти. Ну і колектив, звичайно. Ну і колектив, звичайно. Плюс є там банальним чином написання заповіту, да? Написання заповіту, коли людина знає, що якщо з ним щось і трапиться, він зможе передати якісь свої думки, свої розпорядження е-е, наступним поколінням або своїй сім’ї, близьким людям, тому що ну це така штука, не кожний зробив її і певно і зробить, але воно допомагає структурувати, да, і також знімає певні блоки. Ну і якщо трапляється ця сумна подія, так і воїн отримує життя вічне в бою… там також є нюанси, що він бачив навіть обряд прощання… так так… в одному такому ключі, а його родичі геть по-іншому бачать, і коли приїжджають побратими, і тут трапляються о такі непорозуміння, тому що вони знали, наприклад, що цей воїн був затятим рідновіром, язичником, а його ховають за православним обрядом, тому що батьки… вони ну так прийнято. І тут дійсно заповіт – це дуже серйозна річ.
Закінчиться війна, після перемоги повернуться бійці, будуть проблеми дійсно з психікою, з інтеграцією в суспільство, соціалізацією… допомагати потрібно… ну великий штат потрібно бути психологів, причому військових психологів… де ж їх взяти? Ну це реальна проблема, тому що мало… ну я не відкрию ні для кого секрет, мало психологів кваліфікованих взагалі, а військових психологів… я не знаю, я їх просто критично мало. Як виховати цю генерацію психологів? Чи брати цих бійців, які комісуються і ті, які виявляють бажання, відправляти на навчання і оплачувати їм це навчання з державного бюджету? Вони ж зрозуміють цих хлопців, які прийдуть і дівчат… зрозуміти це півбіди, потрібно донести, допомогти зрозуміти… не кожен може бути психологом, на жаль. Це мають бути люди з високим рівнем комунікації, які викликають довіру, тому що там людина має виглядати певно там опрятно, да, гарно, викликати довіру навіть на, знаєш, безумовному рефлексі: ти бачиш людину, от, така як ти, тебе побачиш, тобі зразу починаєш довіряти. А зря… от е-е, і е-е, робота така, да, робо… от тому звідки їх взяти? Навчати, е-е, доводити… те ж саме я кажу: ми зараз готуємо методичку з твоїм побратимом, з видавцем, да, ми придумали зробити е-е, методичний матеріал, який буде… ми будемо розповсюджувати через різні канали. Також хочеться зробити форуми, круглі столи, і до того як почнеться… закінчиться війна… ми вже готували людей. Я ще до того як мобілізуватися в Азов, в FORB’S я також там дуже сильно тапив за те, щоб проводити конференції: не тільки давайте заробимо дохера грошей, давайте поговоримо, як соціалізувати військових, як їм дати роботу, тому що в Америці є дуже класна така практика: вони кажуть, що людина соціалізується найшвидше, та яка змінить мундир на е-е, цей білий комірець, да, умовно, яка у якої не буде часу варитися в цьому, переживати, а вона так хоп і почала працювати. Да, для цього мають бути місця готові, для цього мають бути професії готові, тому що військові – це дуже цінні кадри, це люди, які вміють е-е, висока стресостійкість мають, вміють працювати під високим навантаженням. А чого вартує лише військова вигадка, коли да хлопці там із … і палок роблять такі штуки, що можна позаздрити. От. Ну плюс багато задач можуть вирішувати одночасно. Тому це також стресостійкість – це великий плюс у військових. Ну не дарма що в ізраїльських фірмах набирають офіцерів ЦАХАЛу просто з руками і ногами відривають. А в промисловому комплексі військовому так, там більше 70% якраз керівного складу – це саме офіцери, колишні.
Капелан може замінити психолога? Е-е, так, капелан для віруючої людини – це своєрідний психолог. Да, є така практика, там, коли при суїцидальних ризиках, наприклад, да, людині згадується банальним чином Святе Письмо, що це таки гріх, такий страшний гріх, да? І на на тих, хто дійсно віруючий, тому що що таке суїцид? Ніхто… ну нормальна людина, вона не планує суїцид, суїцид – це е-е, спонтанне рішення, і людина не хоче себе вбити, людина хоче позбавитися тих страждань, які вона переживає, да? І якщо оцей критичний момент зняти, то людину можна повернути до нормального існування, да? Тому капелани – це також своєрідні психологи, от, це також на рівні там високому можуть допомагати. От, але я розумію, що капеланів у нас ще менше, ніж військових психологів, це факт.
Слухай, ну якщо психолог – це не про папірці перекладати, так, то які є напрацювання? Може є якісь прилажухи? Ну от ми якраз про інновації, да? Тому є певний додаток, е-е, який так склалося, що я його фаундер, да? От, і в ньому ми якраз і плануємо додати зараз вправи по ментальному здоров’ю, відновленню і стабілізації. Вже зараз там можна навчитися вправно стріляти, тому що кожен українець має вміти зарядити зброю і розрядити її в ворога. От, і тактична медицина, до речі, зараз запустимо там дуже круту тему: конверсія турнікету. Ну ми ж мислимо глобально, треба… у кожного, в кого є смартфон, дати можливість навчитися, да, там правильно накласти, прибрати… бо така історія, що дуже багато бійців втрачають кінцівки, от, через те, що вчасно не їм не надається допомога. Всі знають: поранення, турнікет, як можна вище. І я бачу, що є пацани там з чорними руками, да, які злегка посічені… там накласти тампонаду або положити бандаж, і можна було б врятувати руку. А через те, що цього не знають… ми такі… знімаємо зараз, будемо показувати, якщо воно хоч трьом людям допоможе, я вже буду щасливий. А у нас там уже біля 50 000 українських користувачів, це всім мій херак, і половина з них військових, і вони зможуть подивитися. О, так стало лячно? Дихай квадратом, там вдих-видих, да, банальна… оце вправа дихати в пакети, да, які в американських фільмах показують? Так, вона стабілізує, заземлення там, потрогати кілька речей, да, там… одичні… ну або саме-саме просте: людина, яка типа починає ловити панічку, пити, ковтати… ти просто починаєш пити водичку, от блукаючий нерв починає там реагувати, і людина починає стабілізуватися. Так що от сама банальна… вам приклад: якщо у людини там при… тобі сталася істерика, істеричний якийсь напад… водичку в руки
Рибку половити – ідеальний перемикатись. Так тому, якщо ви психолог і хочете – йдіть. Заходьте в будь-який госпіталь і кажіть: «Там я хочу допомогти, я хочу попрацювати з пораненими». Телефонуйте на гарячу лінію. У нас є да, в Азові, де можна запропонувати свою допомогу. Можна бути корисним по-різному: пройти підготуватися і далі вже з певним досвідом зайти до нас в бригаду. Плюс, я ж кажу, прийшов в рекрутинговий – не відчуваєш, що є певні знання? Ми допоможемо, дамо і навчальні матеріали, і підготуєшся, зрозумієш, які посадові обов’язки. Тут головне – дійсно мати мотивацію, плюс розуміти, куди ти йдеш. Да, тому що ти можеш бути дуже класним цивільним психологом, але є аспекти: по-перше, ми – Азов; по-друге, ми – дійсно бойова бригада, яка знаходиться безпосередньо на виконанні бойових задач. Тому треба розуміти, що ти йдеш на війну. Ти – військ. Да, в тих зонах, де ми знаходимося, там і «капчики» літають, і «градики», і може щось… І «пвішечка» прилетіти. Да, ми не сидимо по штабам. Да, і віддалено працюємо – ми дійсно працюємо в полях. Ми інтегруємо людину на батальйони, тому багатьом це буде цікаво – от долучитися до перемоги.