Transcription
Доброго дня! Шановні слухачі, вас вітаю. Я Ріпсун Юлія Валентинівна, доктор філософії в галузі педагогіки, старша наукова співробітниця відділу логопедії інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України, логопединя, дефектологиня, психологиня.
Сьогодні ми поговоримо з вами про розвиток голосової функції у дітей із темпиритмічними порушеннями мовлення. Дзвінкий, грубий, втомлений, радісний, затухаючий, переривчастий – саме голос є специфічною характеристикою особистості, її неповторності. Голос відображає наш психофізичний стан, наміри, ставлення до оточуючих. Це своєрідний індикатор та інструмент спілкування.
Що ж таке голос? Голос – це сукупність різних звуків, що утворюються голосовим апаратом людини. Голосовий відділ мовленнєвого апарату складається з гортані з голосовими зв'язками. Гортань являє собою широку коротку трубку, що складається з двох невеликих послідовно розташованих порожнин, між якими є вузька голосова щілина. У середній частині гортані міститься голосовий апарат, основу якого складають голосові зв'язки та голосові м'язи. Гортань розташована в передньому відділі шиї, її можна спереду та з боків помацати через шкіру, особливо у худих людей. Зверху гортань переходить у глотку, знизу – у трахею. На межі гортані та глотки знаходиться надгортанник, що слугує ніби клапаном, закриваючи вхід у гортань і перешкоджаючи потраплянню до неї їжі та слини.
В утворенні звуків беруть участь: легені, бронхи, трахея (нижнє резонатор), гортань, голосовий апарат, глотка, порожнини рота, носа, придаткові пазухи носа (верхній резонатор). Які органи формують голос? Голос формують такі органи: гортань, порожнина глотки, порожнина носа, ротова порожнина, язик, зуби, щелепи. Але головну роль у цьому процесі відіграють голосові зв'язки гортані.
Центральний мовленнєвий апарат в головному мозку контролює якість мовлення, визначає ступінь скорочення і тривалість скорочення м'язів гортані, язика, шиї, грудей, грудної клітки. Під час розмови та співу людина свідомо регулює скорочення гортанних м'язів, надає голосовим зв'язкам необхідної довжини та напруження. Голосові зв'язки своєю масою застилають просвіт гортані, залишаючи порівняно вузьку голосову щілину. При звичайному диханні голосова щілина широко відкрита і має форму рівнобедреного трикутника. Повітря, що вдихається чи видихається, при цьому беззвучно проходить через широку голосову щілину.
Як же здійснюється голосоутворення чи фонація? При фонації голосові зв'язки знаходяться в зімкнутому стані. Струмінь видихуваного повітря проривається через зімкнуті голосові зв'язки, дещо розсуває їх в сторони завдяки своїй пружності, а також під дією гортанних м'язів, які звужують голосову щілину. Голосові зв'язки повертаються у вихідне положення, тобто серединне положення, щоб в результаті виконуваного тиску видихуваного повітряного струменя знову розсунутись в сторони. Змикання та розмикання тривають доти, поки не припиниться тиск голосоутворювального видихуваного струменя. Таким чином, при фонації відбувається коливання голосових зв'язок. Ці коливання здійснюються в поперечному, а не поздовжньому напрямі, тобто голосові зв'язки переміщуються всередину і зовні, а не вгору та вниз. В результаті коливань голосових зв'язок рух струменя видихуваного повітря перетворюється над голосовими зв'язками в коливання часток повітря. Ці коливання передаються в оточуюче середовище і сприймаються нами як звуки голосу.
При шепітному мовленні голосові зв'язки змикаються не на всій довжині. В задній частині між ними залишається щілина у формі маленького рівностороннього трикутника, через яку проходить видихуваний струмінь повітря. Голосові зв'язки при цьому не коливаються, але тертя струменя повітря об краї маленької трикутної щілини викликає шум, який і сприймається нами у вигляді шепітного мовлення.
Які характеристики має голос? Голос має силу, висоту і тембр. Сила голосу залежить переважно від амплітуди розмаху коливань голосових складок, яка визначається величиною повітряного тиску, тобто силою видиху. Значний вплив на силу голосу здійснюють також резонаторні порожнини надставної труби: глотка, порожнина рота, носова порожнина, які є посилювачами звуку. Величина і форма резонаторних порожнин, а також особливості будови гортані впливають на індивідуальний відтінок голосу чи тембр. Саме завдяки тембру ми розрізняємо людей по голосу. Висота голосу залежить від частоти коливань голосових зв'язок. А вона, своєю чергою, залежить від їх довжини, товщини і ступеня напруження. Чим довші голосові зв'язки, чим вони товщі і чим менше напружені, тим нижчий звук голосу. Крім того, висота голосу залежить від тиску повітряного струменя на голосові зв'язки, від ступеня їх напруження.
Сьогодні ми говоримо про особливості голосової функції та методи роботи із заїканням. Заїкання – це поліморфний розлад мовлення, порушення комунікації у вигляді дискоординації плавності, ритму, виникнення окремих запинань, повторів ряду звуків і складів унаслідок мовленнєвих судом через перенапруження чи стреси, які судоми перешкоджають мовленню.
Голосова судома – це судома в голосовому відділі мовленнєво-рухового апарату, що виникає в момент спроби промовляння голосного звука. Зімкнена голосова судома виникає як при спробі розпочати мовлення, так і в його процесі, що раптово блокує голосове ведення. При цьому напружується черевна мускулатура, ділянка гортані, м'язи всього тулуба та обличчя ніби цепеніють. Під час зімкненої голосової судоми голосові зв'язки різко змикаються, що призводить до повної відсутності звука. Так звана швидкоплинна німота. У зв'язку з тим, що голосова щілина зімкнена, перекривається проходження повітряного струменя і черевна порожнина, мускулатура напружена, дитина із заїканням неначе застигає, її обличчя стає нерухомим, м'язи всього тулуба ціпеніють. При довготривалій судомі обличчя дитини із заїканням виглядає напруженим.
Вокальна голосова судома проявляється у вигляді різкого підвищення тонусу голосових м'язів і шиї, особливо при вимові голосних. Часто вокальна голосова судома є першою ознакою появи заїкання, адже при ній втрачається резерв повітря і промовляння слів є неможливим. Голос провокальній голосовій судомі набуває неприємного фальцетоподібного звучання. Іноді тривалість вокальної судоми вичерпує всю резервну кількість повітря, та слово не може бути промовлене без нового вдиху. При вокальних судомах тембр голосу та його частотні характеристики можуть бути не порушеними. Проте, іноді у дітей із заїканням спостерігається вокальна судома, при якій може змінюватись тембр голосу та його висота. Голос набуває неприємного фальцету подібного звучання, яке то підвищується, то знижується. Вокальна судома, локалізуючись в області гортані, може захоплювати шийні м'язи і порушувати діяльність усіх м'язів голосового апарату. Іноді спостерігається повне призупинення артикуляторної рухів до тих пір, поки не закінчиться вокальна судома.
Дрижачий поштовхоподібний гортанний спазм найчастіше виникає у вигляді то змикання, то розмикання голосових зв'язок під час промовляння чи спробах промовляння голосних звуків, що призводить до переривчастого звучання, переривання мовлення чи повної відсутності артикуляції. При дрижачому гортанному спазмі ротова порожнина відкривається, що супроводжується ритмічним опусканням чи закиданням голови. Іноді звуки чуються у вигляді окремих повільних ударів. Під час дрижачого гортанного спазму голосові зв'язки то змикаються, то розмикаються, в результаті чого виникають нефонологічні звуки.
В клінічній картині заїкання, особливо при хроніфікації мовленнєвого розладу, частіше зустрічаються змішані судоми: дихально-артикуляційні, дихально-голосові, артикуляторно-голосові тощо.
Які порушення голосу спостерігаються у дітей із заїканням? У дітей із заїканням, внаслідок загальної невротизації та вродженої слабкості нервово-м'язового апарату, перенапруження голосу викликає тонусні порушення у м'язах гортані або фоностенії (ослаблене зімкнене зв'язок). На якість голосу впливають емоційна лабільність, характерологічні особливості, міжособистісні конфлікти, порушення взаємодії між дитиною та батьками. Голос дітей із заїканням характеризується своєрідними якісними ознаками внаслідок так званих блоків або локальних напружень м'язів голосового апарату. Зміни тонусу голосових м'язів, порушення координації між окремими відділами голосового апарату можуть викликати, особливо психуемоційні фактори, психогенна афонія, тобто відсутність голосу, часто є симптомом емоційного потрясіння, способом уникнення складних життєвих обставин. У дітей із заїканням спостерігаються переважно диспонії – порушення у вигляді труднощів регуляції сили голосу та тривалості фонації, здатності до динамічних змін таких акустичних параметрів голосу, як сила і висота.
Як допомогти дітям із заїканням нормалізувати голосову функцію? З метою нормалізації та розвитку голосової функції з дітьми із заїканням необхідно проводити підготовчу психокорекційну роботу, яка допоможе сформувати мотиваційне налаштування на заняття, зміцнити самооцінку та бажання правильно навчитись розмовляти. Дітей у доступній формі, на матеріалі звуконаслідувань та віршів, знайомлять із поняттям "голос": "У нашого хлоп'яти з неба оченята, на маленькі мличку і з калини щічки. Чубчик з колосочків. Голос із дзвіночків". І ми даємо дітям послухати аудіозапис [сміх] справжній дзвіночок. "Всім молоко смачне дає мені, тобі, йому. Зливати голос подає гучний, протяжний".
З метою свідомої оцінки якості почутого голосу, його емоційної спрямованості, дитині із заїканням пропонується ігрове завдання: "Визнач, яке й голос". Дитина, послухавши аудіозаписи з голосами людей і тварин, має визначити позитивні (підняти зелену картку) чи негативні (червона картка) ознаки голосу. Можливі варіанти аудіоматеріалу: зелена картка – щасливий сміх маляти, дзвінкий спів пташки, захоплені крики дітей, ранковий закличний спів півня. Червона картка – сердита рикання ведмедя, хворобливий кашель дідуся, зляканий вереск дівчинки, вигуки розчарування хлоп'ят.
З дитиною проводиться бесіда щодо можливих ситуацій, у яких можна почути прослухані звуки. "Отже, сердите рикання ведмедя. А це щасливий сміх маляти. [музика] Дзвінкі спів пташки. Хворобливий кашель дідуся. Зляканий вираз дівчинки. А це захоплені крики дітей. [оплески] Вигуки розчарування хлоп'ят. [музика] [оплески] [музика] І ранковий закличний спів півдня."
Формування та розвиток слухового сприймання і слухового контролю – важливий напрям роботи над голосом. Будь-які відхилення слуху від норми впливають на якість мелодику, інтонаційної сторони мовлення. Достатньо сформовані пасивні фонематичний слух та сприймання дозволяють дитині розрізняти силу, висоту звука, звичний та патологічний тембр голосу, хрипкість, назалізацію, дрижання, глухість тощо. Зміни інтонації (розповідна, оклична, питальна), логічний наголос. Активні фонематичні слух та сприймання імітують почутий мовленнєвий слух, здійснюють контроль за матеріалом, що промовляється різної інформаційної ємності, забезпечують оволодіння інтонацією, тональним розвитком голосу.
Удосконалення мовленнєвого слуху здійснюється шляхом розвитку слухової уваги, порівняння та співставлення різних зразків голосу, спроб їх відтворення, аналізу звучання власного голосу. Беззвучне промовляння з опорою на еталонний зразок, спряжене промовляння зразка, наданого педагогом, досягнення оптимальної якості звучання у спонтанному мовленні. Слухання аудіозаписів голосів різних людей дає змогу навчитися виокремлювати патологічне звучання, помічати власні помилки в мовленні. Поступово діти із заїканням, за допомогою педагога, навчаються звертати увагу не тільки на звучання почутого, а й свого власного голосу, помічати, чи відповідно ситуації він звучить. Вдалі випадки слухового та м'язового самоконтролю заохочуються, наприклад, словесним або тактильним схваленням, а також наліпками, які так люблять діти.
Наступний етап роботи над покращенням голосу – ведення це удосконалення артикуляційно-резонаторної системи шляхом виконання вібраційного гігієнічного самомасажу обличчя та шиї, тренування артикуляційного апарату, активізації нервово-м'язової системи гортані. Вібраційний і гігієнічний самомасаж обличчя та шиї покращує роботу голосового апарату, знімає м'язову втому, надає бадьорості. Гігієнічний масаж дозволяє досягти зняття надмірного напруження артикуляційної мускулатури і м'язів шиї. Масаж сприяє активізації процесу кровообігу, обміну речовин, покращує інерцію. В залежності від прийому проведення процедури (погладжування чи розминання) досягають розслаблення чи підвищення тонусу. Масаж виконується з початку самим педагогом, а згодом дитиною під його керівництвом мовчки, а надалі із промовлянням голосних і приголосних дзвінких щілинних сонорів звуків, використовуючи слухові та вібраційні відчуття.
Паралельно самомасажем доцільно проводити з дітьми із заїканням беззвучно артикуляційну гімнастику, що сприятиме виробленню уміння довільно розслабляти оральну мускулатуру, досягати в повному обсязі легких, вільних і чітких координованих рухів нижньої щелепи, губ, язика та м'якого піднебіння. Артикуляційні вправи проводять спочатку повільно, плавно, з обов'язковим зоровим контролем. Надалі виконання вправ прискорюється, додаються звуки. Особлива увага приділяється відпрацювання артикуляції голосних, які вимовляються беззвучно, пошепки, в звичному звучанні, а потім гучно, з першою ізольовано, а згодом парами, тріо, квартетами.
Покращення дикції дітей із заїканням сприятиме швидка та чітка зміна артикуляційних положень, що найкраще відпрацьовується на матеріалі складових рядів: голосний плюс приголосний. Спершу складові ряди пропонуються педагогам з однотипних приголосних, відкриті, закриті склади, збіг приголосних, рівномірно наголошених, а потім наголос переноситься то на початок, то на кінець ряду: "мама-ма", "мама", "мама", "мама". Поступово наростає і збільшення кількості складів і швидкість їх промовляння. Додаються звуки різних фонетичних груп, а також схожі за акустику артикуляційними ознаками. Далі мовленнєвий матеріал розширюється за рахунок чистомовок, скоромовок, віршованих мініатюр та невеличких текстів.
Важливою складовою голосової терапії є навчання розслабленню, адже надмірна активність зовнішніх м'язів призводить до перевтоми. Саме тому діти із заїканням мають навчитись уважно ставитися до кінестетичних відчуттів у м'язовому апараті. Удосконалення дихальної та голосової функції – це єдиний нероздільний процес. Саме тому з метою нормалізації голосової функції, зміцнення фонаційної мускулатури, з дітьми із заїканням проводять спеціально дібрані вправи, що поступово ускладнюється. Справою спрямовані на виховання навичок довільного розслаблення, вільного носового дихання, вироблення тривалого та економного видиху, що забезпечує процес фонації. Відпрацювання ритмізованого дихання з чергуванням вдиху і видиху через ніс чи рот. Статичні дихальні вправи допомагають свідомо та довільно керувати диханням, виробити правильне співвідношення носового вдиху та ротового видиху на вербальному матеріалі з використанням голосних і глухих щоденних звуків. Статичні дихальні вправи допомагають свідомо та довільно керувати диханням, ви робите правильне співвідношення носового вдиху та ротового видиху на вербальному матеріалі з використанням голосних і глухих щілинних звуків. Динамічні дихальні: активізуючі, тобто ритмічні; релаксаційні, тобто повільні, плавні вправи з рухами тулуба, рух шиї у різному темпі та частоті зміцнюють організм, розвивають фонаційне дихання, забезпечують координований процес дихання загалом. Фонаційні дихальні вправи проводяться паралельно з плавними повільними нахилами, поворотами, розведенням рук в сторони і тривалим рівномірним видихом та вимовою голосних, глухих щілинних приголосних, сунорів "м", "н" у складі чистомовок і віршованих мініатюр. Потрібно уникати гіпервентиляції, яка супроводжується надмірним виділенням вуглекислого газу, порушенням внутрішнього середовища організму і, як наслідок, запаморочення.
А зараз ми наведемо зразки ігор та вправ, які допоможуть розвитку голосової функції дітей із заїканням і не тільки. Починаємо ми з ізольованих звуків. Доречно використовувати при цьому наочний матеріал і, звичайно, іграшки. Наприклад, ми беремо змію і разом з нею починаємо шипіти, розтягуючи її так само, як ми розтягуємо цей звук. Хай вона у нас пошипить зі звуком "с", розтягуємо. Якщо нам потрібно зробити короткий звук, ми трошечки розтягуємо, робимо його різким чи плавним. Також доречно використовувати клубочок, звичайний клубочок ниток, і можна цю ниточку тягнути і проспівати, або різко смикнути, або вигнути в таку криву.
Далі переходимо до складів. Можна взяти м'ячик, а можна будь-яку м'яку іграшку і прострибувати нею на долоньці, наприклад: "па-па", "па-па", "би-би", "би-би", "бо", "бо". Таким чином ми тренуємо силу, висоту голосу, наповнюваність і відпрацьовуємо одночасно склади.
"Дощ пройшов, і рідний ліс
Зразу ніби аж підріс.
У росі скупаємось,
Підемо по грибочки з лісу.
Обзиваються наші голосочки:
Я знайшов боровичок,
Люда три опеньки,
Вова і Коля маслючок.
О такий маленький!
З лісу крикнемо: "Ау!"
І сховаємось в траву."
Знайома нам закличка: "Ау!" Як бачите, можна намалювати довгу смужку і коротенькі смужечки, тривало промовляючи звук "а" і більш коротко звуки "у". "А-а-а-у".
"По болоті чапу-чапу
Сіра чапля тихо-тяпа.
А за нею чап-чап-чіп
Чапленята чапачі."
І тут зовсім уже інший ритмічний і голосовий малюнок: "чап-чап-чіп". А це швидке, різке видихування цих складів на одному видиху.
"Стриб-скок, стриб-скок,
Біжить, видзвонює струмок.
Привітався із вербою
І подався стороною
До маленької вербички,
Понад поле аж до річки.
Стриб-скок, стриб-скок, стриб-скок."
Ми змінюємо темп, ритм, і діти розуміють, що навіть природа має певний ритмічний і голосовий малюнок. Тут мені малі тільки окремі завдання з розвитку голосових функцій. Сподіваємося, далі будемо ще більше, ширше розкривати зазначену тематику. Дякую вам за увагу. На все добре!