Transcription
Така тема, як прийти до психолога. Або психолог шукає пацієнтів, або пацієнти шукають психологи. І що це взагалі така за движуха цікава?
Дехто з психологів розміщає рекламу. Ну, і як ви вже, мабуть, розумієте з моїх розповідей, я розповідаю не про якісь, якби, ну, фактичні речі, а, можливо, про більш такий погляд, скажемо так, збоку. Тому, звісно, коли людина розміщає рекламу, а інша людина дивиться цю рекламу і вирішує, купувати цей товар чи не купувати, то в даному випадку, звісно ж, ми купуємо рекламу. Тобто пацієнт ведеться на рекламу. Саме на рекламу. І, якби, по факту, пацієнт в даному випадку йде за рекламою. Я це багато разів вже повторив, бо, якби, ідея така, що ми там купуємо не те, що там написано чи сказано, що я такий-то, такий-то, в мене такі дипломи, я можу лікувати таких, можу лікувати таких. Ні, ми йдемо за рекламою, за тим, якби, самим посилом, який створює реклама, який вона має в собі. Сама реклама. Не те, що вона рекламує, а сама реклама.
Тобто, коли людина вкладає щось в рекламу, якийсь сенс, що вона хоче, вона закладає в рекламу саму ідею, що вона повинна спрацювати. Саме це і буде реалізовано в рекламі ідея, якби, риболовлі, такого фішингу, полювання і все таке інше. Тобто, як зробити так, щоб ти попався? Неважливо, що там рекламується по факту. Якби, пацієнт буде реагувати саме на оцю штуку, на полювання. Він хоче, щоб його вполювали. Оце він обирає. Не якогось конкретного психолога. Хтось полює краще, хтось полює не круто, але обирається саме цей ефект. Не те, що написано в рекламі, скільки в мене дипломів, які в мене там визначні досягнення. Ні, саме стиль полювання визначає те, буде впійманий пацієнт чи не буде впійманий, а це саме полювання або маніпулювання, ну, тобто обман. Е-е, і це те, що я буду говорити, це недобре чи погано. Це, якби, те, що є. Ну, по факту, якби, ми всі з цим стикаємось.
Отже, є такі психологи, які не використовують рекламу, але вони її використовують за рахунок своїх пацієнтів. Це може називатися сарафанне радіо. Це може називатися, е-е, забув це слово, мабуть, воно мені не притаманно. А-а, досвід, коли люди тебе рекламують замість тебе, вони рекламують тебе комусь іншому і говорять: "Він мені так допоміг. Ти точно йдеш до нього або до неї. І він чи вона тобі теж так само допоможуть, як і мені". А це теж реклама, але це реклама вже більш такого, якби, просунутого рівня, така більш, якби, нарцисична, на відміну від психотичної реклами, яка є безпосередньо реклама. Ну, тобто маніпуляцією, обманом. Це вже реклама, в якій, якби, додано, ну, так би мовити, правдива візитівка, візитна карта психолога, на якій написано, що він, якби, не ганяється за тобою. Це ти повинен ганятися за ним. Ну, тобто така ідея подається. Це вже не полювання, це вже храм, це вже пастир, це вже пророк, це вже служитель культу, до якого йдуть прочани. Не він до них іде. З екскурсіями проводити їм екскурсії, ознайомчі тури. Ні, тут все набагато більш серйозно. Це релігія. Це дуже серйозна річ, але це теж реклама.
А хтось працює, якби, і без реклами, і без храму, е-е, щось по середньому. Це я б назвав ремесло, коли ти там сидиш десь, умовно кажучи, на ринку, в тебе є там твій ларьок і ти там сидиш, ну, я не знаю, там, як Папа Карло, да, там щось там собі будуєш, якийсь там стільчик, стул, стол. Хтось проходить повз твій магазин, тире майстерня, тире ларьок, дивиться, що ти там робиш. На якому стулі ти сам сидиш. Він говорить: "О, мені потрібен теж такий самий". Ти говориш: "Ну, так зроблю". Ну, це теж реклама, але це, якби, така реклама, що ти демонструєш людям на собі, що ти себе, якби, представляєш, і теоретично вони розуміють, що ти зможеш зробити для них. А це вже не таємничість храму і культу. Це вже не такий явний обман реклами, маніпуляції. Це вже більш така, ну, така польова зделка, якби, скажемо так. Ну, типа, це вже, знаєте, як е-е, це вже хлібороб. Він посіяв, що посіяв, той пожнеш. Ну, якось так. Тобто один на один. Я маю на увазі, ти зробив одиницю товару, тобі заплатили одиницю грошей. В рекламі ти продаєш те, чого в тебе нема. В храмі ти продаєш теж те, чого в тебе нема, але типа воно є десь там у Бога, у твого супервізора, у твоїй ее, я не знаю, в тому напрямку, в якому ти працюєш. От воно там є. Я працюю в напрямку там, я не знаю, супермега позитивного психоаналізу, драматичного. І в ньому є те, що тобі потрібно. Тому ти приходь до мене і я тобі це дам. Ти посередник.
А зі свого боку пацієнти теж, якби, використовують, ну, ви далі зрозумієте, до чого я все це говорю. Вони шукають психолога, відповідно, теж ведуться або на рекламу, або вони йдуть в поле збирати хліб разом з психологом. Працюють разом в полі, на тракторах їздять, там на комбайнах. Ну, або йдуть в храм. Якби, в будь-якому випадку, що б там хто не робив, а а в пацієнтів різноманіття дій воно ще більше, розумієте? Тебе можуть при, якби, я не знаю, як це сказати, принести в мішку в кабінет до психолога твої родичі. Це вже кіднепінг, розумієте? То тебе можуть уговорити, прийти як наркомана на кодування, за тебе заплатити. Це вже аб'юз. Там поле більш різноманітне. Ну, з боку психолога теж все це є. Тобто ти, використовуючи рекламу, можеш так, для чого ти заманюєш до себе пацієнтів? Можливо, ти хочеш теж використати якось так. Е-е, але коли пацієнти шукають психолога, вони теж це роблять. І це виокремлює не те, що вони хочуть прийти до психолога і вирішити проблему, яка, ну, звісно ж, їх дуже сильно хвилює. А проблема відносин у шлюбі, проблема стосунків з чоловіком, з жінкою, проблема стосунків з дітьми, проблема на роботі. Все це дуже сильно людей хвилює. Ну, насправді ні, взагалі ні. Вони несуть в собі ідею, яку яка закладена в метод, оцей от спосіб, яким вони шукають собі психолога. Тобто це вже одразу показує, ну, тобто, що ти робиш? Ти, наприклад, там пишеш в соцмережі: "Мені дуже погано, порекомендуйте мене дуже чуйного психолога". І там всі починають писати: "Психологи ще хто? Я, я, я, візьміть мене, я, я, я, я, я, або я рекомендую того, того". Оце от оце звертання, це теж, да, позиція храма, це теж позиція служителя культу. Ну, такий єпископ, якби, да, порекомендуйте мені. І це є така серцевина, яка насправді є актуальною для цієї людини. Не депресія там, які вони в себе самі знайшли. Ну, це дуже смішно, розумієте? А от саме оце позиція оця от, якби, пастиря, вона актуальна для них. І вони йдуть до психолога в даному випадку. Звісно, вони в 99% не доходять туди, бо вони і не хочуть. Але якщо доходять, саме для того, аби продемонструвати цю позицію. І звісно ж, до кого вони підуть? До відповідно такого самого пастиря. Але вони до нього прийдуть з позиції маленької жертви, такого прочанина, який впав на коліна і щось там просить, розумієте?
І до чого я все це вів, що оцю от, якби, виставу можна дивитися довго і вона розігрується і всі щось обговорюють. І це можна обговорювати роками. Реально роками можна вирішувати проблеми взаємовідносин, можна вирішувати проблеми стосунків, можна лікувати людей від депресії. Вау! І хтось навіть скаже, що він вилікувався, хоча це нонсенс. Е-е, розумієте, але та ідея, первинна ідея, з якою людина прийшла до психолога, вона залишиться і вона залишиться невирішеною. Тобто весь цей час люди реально морочать голову і собі, і психологу. І психолог теж їм може морочити голову, до речі, і дуже якісно може морочити голову. І цей процес може відбуватися дуже довго, бо зазвичай обидві сторони в цьому взаємозацікавлені. Вони хочуть саме такого психолога, який буде морочити їм голову. Вони хочуть саме такого психолога, який відпрацьовує позицію пастиря, який відпрацьовує позицію реклами, який відпрацьовує позицію Папи Карло, який от працює там і не розгинається, спини не розгинає і не дивиться вверх, він не хоче ставати пастирем, наприклад, там підвищувати свій статус і все таке інше. От їм потрібен саме такий такий трудяга. Розумієте, для чого? Для того, щоб не вирішувати питання, із яким вони до нього прийшли. Не вирішувати.
Яке питання може вирішити Папа Карло? Ну, звісно, питання Буратіно, якби Піноккіо. Ну, Буратіно, да, це радянський переклад, вульгарний. Питання Піноккіо, питання становлення людини. Яке питання вирішує пастир? Ну, дивлячись, якби, з якого боку, різні питання може вирішити. Може провести тебе до Бога, а може привести тебе на Христовий похід. Яке питання вирішує реклама? Рекламодавець. Продажа товару. Просто просто продажа товару. Такий телевізійний магазин. Якби ти кожен день, кожен вечір дивишся цю передачу, там тобі рекламують якусь новий товар, ти дзвониш, купуєш, ну, як раніше в 90-х. Оце класна тема. Оце те, що може відбуватися. І ти кожен раз платиш, платиш, платиш, платиш, платиш, платиш магазин і тобі дають якусь нову замануху, яка тобі, звісно, не потрібна. Тебе навчають, як контролювати емоції, як висловлювати думки, як правильно з ким говорити, як поводитись з психопатами, як ігнорувати нарцисів. Тобі продають, продають, продають кожен раз нову заману, бо тебе це влаштовує. Тебе це влаштовує? Так. Тому ти саме такого психолога хочеш знайти.
Але, можливо, можливо існує варіант, який, якби, ну, якщо це методи, якщо це методи, не річ, а метод. Не молоток, а удар. Якщо це методи, то існує річ, яка пере може бути поза методом. Тобто є молоток, є цвяхи, яким забивають цей молоток, є будинок, який будується шляхом забивання цвяхів дошки. Є метод, як коли ти б'єш, да? А є ідея того, навіщо ти взагалі все це робиш, навіщо ти будуєш будинок. Ну, тобто є ідея, яка, можливо, живе десь там, в десь в якомусь будинку, який ти втратив або про який ти мріяв, якого в тебе не було, який ти хочеш повернути. І оця от межа, можливо, відділяє тебе від цієї ідеї. А тут, на цій стороні межі, в тебе є вже молоток, метод, цвяхи і ти будуєш будинок. І оце от те, що залишилось по той бік межі, якась твоя особиста історія, яка для тебе є центральною. Ну, принаймні в якийсь момент життя, зараз чи вчора чи завтра. І там розгортаються події твого життя. Не тут, де ти нібито уявляєш себе активним створювачем. Ти будуєш будинок. Метод - це реклама, це зустрічі з психологом, це аналіз, психотерапія, молоток відповідно, да, там аналітик, психолог, цвяхи, це пацієнт. І от ви разом весь цей ансамбль утворює будинок, який в тебе збудується. А є ідея, центральна ідея. І ця центральна ідея - це зустріч із чимось, що ти не можеш вхопити. Це зустріч із чимось таким істинним, що не можна, принципово не можна реалізувати отак от збудувавши будинок. Бо той будинок, в якому тобі було гарно, він фактично залишився там, але реально ти в ньому досі живеш. Він досі з тобою. І от оця от зустріч, оцей от контакт тебе із тим от реальним будинком, в якому ти застряг, умовно кажучи, оцей от контакт, оцей діалог, оце є справжній інструмент, який міг би бути задіяний в твоїй зустрічі із психологом.
Коли ти йдеш, ну, як то кажуть, там, за серцем, за своїм покликанням, інтуїтивно, отак от, коли ти проходиш повз щось і от ти навіть не думав, ти не дивився, ти нічого не чув, ти там в телефон заліпав, але твоє тіло зупиняється і ти не можеш зрозуміти, чому ти зупинився. От ти просто став на вулиці і ти починаєш роздивлятися, що що трапилось, якщо ти дійсно чуйний до себе, бо ти ж можеш піти далі, не відчувши момент. І можливо ти там десь щось глянув, можливо в тебе в телефоні там ти щось там читав, я не знаю, того психолога чи що. Ти десь там табличку побачив і ще щось. Ну, щось таке. От, розумієте? І бац, контакт відбувся. Отак от можливо. Це вже не реклама, це вже не храм, це вже не Папа Карло, це вже щось інше. Це вже принципово щось інше. Це вже якесь таке, ну, потойбіччя. Це вже зустріч із реальністю. О так от. І це неможливо підробити оцю зустріч. Неможливо. Неможливо підробити, якщо можливо пригадувати одну і ту саму річ з різних боків і можливо якось твої спогади спотворюються. Сьогодні ти пригадуєш, що в тебе було там два велосипеди, завтра ти пригадуєш, що в тебе було три велосипеди. Але оце от відчуття, коли ти їдеш на цьому велосипеді, його підробити неможливо. І от коли ти це відчуєш, оце буде правда. І ти можеш відчути це відчуття, сидячи в якомусь кріслі, не на велосипеді. І оце буде зустріч, оце буде воно.
А в цілому, звісно, таким методом ніхто не користується, мало хто. А навіть і скориставшись, вони його все одно спотворюють. А в цілому всі йдуть за своїми страхами, бо якби, коли ти ведешся на рекламу, ти хочеш бути таким самим успішним, ти хочеш бути таким самим крутим, ти хочеш бути як всі, ти хочеш, щоб тебе приймали, ти хочеш, щоб тебе сприймали і таке інше. Або ти хочеш десь сховатися, або ти хочеш просто зануритися в якусь діяльність, і тобі все одно. Ти йдеш за своїми страхами. Вони тобою керують.