Transcription
Бетаргін більше сили, менше втоми, швидше [музика] відновлення. Я Дмитро Комаров. Я завжди шукав місця, які надають силу по всьому світу. Недарма Будда обрав це місце, щоб у майбутньому з'явитися. Від Евересту, Еверест, Ерест до Фудзіями. Ура! Але справжнє місце сили тут – це Україна. Дуже здивований. Не можу відійти від здивування. Такого не бачу ще не [музика] бачу. Весь світ називає нас сильними, незламними, стійкими, героїчними та відважними. Я завдяки таким людям. Ну і тримається наш бойовий дух, я вам скажу. Але що стоїть за цими красивими, гучними словами? Ми їдемо малою групою. Сказали, що віцять безпілотники над ділянкою і три каба йде. Що робить нас українців сильними? Давайте дізнаємось разом. Це геніальна відповідь, такою. Я в пошуках сили ще не чув. Час їхати далі, вивчати неймовірну Україну. Один з секретів сили українців розкажу вам одразу: це спрага до життя і постійна підтримка оточуючих. В часи, коли здається, що сил вже немає і другого дихання вже не вистачає. Макар відкриває третє дихання. Програма, яка допомагає українцям дбати про своє ментальне здоров'я, яка надає інформацію про те, як формувати корисні звички, шукати сили і натхнення. Доброго дня. Дякую. Тепер ми готові до нової експедиції.
У пошуках [музика] [музика] сили. У попередніх випусках ми розпочали масштабну експедицію. Вирушили в глиб Карпатських гір, аби відшукати джерело сили справжніх горців та знайти людину, яка постійно 365 днів на рік живе найвище за всіх в Україні. Ну що, поїхали? Та поїхали! Господи Боже! Ми об'їхали усі найвищі точки, де потенційно могли жити люди, окрім однієї. І ми не встигли перевірити ділянку у селі Буркут, яка за даними професійних географів є найвищою в Україні. Це дуже важко. Я сам провалююся, так що капец. Ну а як ти по хребту? Та ви по хребту два, значить, не проїдете туди. Ну я кажу, дуже погане. Сніг бачите, нога провалів. Тобто шансів немає. Рятувальники ДСНС пообіцяли під час планової перевірки дійти до цієї точки і дізнатись точно, чи живе там хтось взимку. Ми зможемо відвідати цю точку. Зможете нам зняти відео? Збудуємо. І ось через два тижні вони присилають відео. Для нас це дуже важливий момент, адже саме від нього залежить, хто переможе у нашому дослідженні довжиною в цілий рік. Власник цієї будівлі, чи пані Федора, яку ми знайшли самостійно ще влітку. Ось ми і перейшли на точку локації до будинку. Ми знаходимося село Буркут, Зеленської ОТГ, Верховинського району. Висота 1479 м над рівнем моря. Прибули до будинку. Насправді сюди дуже важко добиратися. Під'їзної дороги немає, тільки пішним ходом. Будинок відреставрований, тому що був критий гонтою. Реставрував, щоб не протікало. Пробую двері. Чи є хтось? Кать, закрий двері. Зачинені, тому ми не зможемо туди увійти. Раніше проживали люди, але на даний час, ми як бачимо, тут ніхто не живе. Раніше в селі Буркут був курорт, відомий своєю лікувальною водою. Сюди привозили на реабілітацію поранених воїнів ще під час Першої Світової війни. Але з 2008 року село стало майже безлюдним. Залишилося лише декілька напіврозвалених хатин. І як показали наші дослідження, тут зараз немає жодного постійного мешканця. Тож тут ніхто довго не проживав і час ніс свої корективи. Отже, друзі, просто зараз починається фінальна частина експедиції великої по пошуку найвищого житла в Україні. Ми вже знаємо, що переможець - це з села Верхній Яловець. Вона живе найвище за всіх в Україні, найближче до небес. Вона ще не знає, що ми їдемо і приготували для неї сюрприз, бо їдемо ми до неї не самі. Доброго дня. Вітаю. Я Дмитро. Андрій. Я сертифікований інженер-геодезист, співробітник державного підприємства "Науково-дослідний інститут геодезії і картографії". Супер. Тобто ви все офіційно зафіксуєте? Ми все виміряємо. Пан Віталій. Доброго дня, пане Віталі. Я думаю, глядачам нашої програми представляти не треба. Пан Віталій зафіксував з нами по всьому світу дуже багато рекордів. Ура! Ура! Я сподіваюсь, Віталію, що сьогодні буде теж дуже важливий рекорд. Бо для мене це була новина і здивування, коли я дізнався, що 2025 році не зафіксоване найвище житло в Україні. Так, воно не зафіксоване, але я ваний експерт, зараз горний, тому рекорд зафіксуємо. Запрошую вас у незабутню мандрівку. Я завжди, коли їду у віддалені, важкодоступні місця автівкою, купую для місцевих базові продукти: борошно, цукор, олію. Здавалося б, дрібниця. Але зазвичай воно важке, і люди несуть все це в руках з магазинів по декілька кілометрів. Повірте, за таку маленьку, здавалось би, допомогу вам будуть дуже вдячні. Доброго дня. Добрий день. Розрахуюсь картою. Звичайно. Дякую. Будь ласка. Там було так страшно над цією прірвою їхати. Так, так. 50 сметх колесом страшно реально. Дорога смерті. Така. В лісі вже спокійніше. Але зараз пощастило. Снігу мало, звісно, порівнюючи з тим, як ми влітку пробирались сюди джипом. Зараз це просто така екскурсія з насолодою, бо транспорт такий, що він просто іде. Будьде. [музика] Ось ми вже під'їжджаємо, друзі. Останні метри, і я вже бачу хату пані Федори. Тут якісь сліди є, хтось приїжджав до неї. Так. Ну що, пані Федора, це Діма Камаруза. Правду ми з вами бачились влітку. Що у вас? Які новини? Що у вас нового за цей час? Що? Ну, то я сину бу кому косити. Сама косати наймала косити. Мало сина маю. А я мо може до заїду сюди цим трактором. Заїду. Я заїду ку. Ти заї пота? Я не потану. Це всюди хід. Не потанеш. Та ти всюди хід. Ну, диви, пото замі тебе. [музика] Як завжди. Ми вам щось попривозили. Тут коням лазамі. Покажу куди. [музика] Давайте. Я вам привіз гостей. Зараз буду вас знайомити. Пані Федора. Вітаю. Дякую. Я геодезист. Ми поміряємо точну висоту до кількох сантиметрів вашого будинку. Опа. А, а цей пан керівник національного реєстру рекордів дня. Доброго дня. Доброго дня вам. Професійним приладом ми будемо вимірювати висоту на тій самій точці, на якій я тоді стояв. Того разу ми вимірювали тут томіром таким звичайним карманним. Він не отримує коригуючі поправки від базової станції. Це традиційний метод знімання, GNSS знімання. Він самий високоточний. Українського виробництва. Це приймач глобальної навігаційної супутникової системи, який приймає сигнали від всіх існуючих супутникових систем. Є супутники, які літають на орбіті. Є наземний GNSS-приймач, який бачить сиг від супутників. Є ще один приймач, який нерухомий, який коригується з землі. І таким чином, в результаті математичних обрахунків в цьому польовому контролері ми отримуємо координати земної поверхні сантиметровою точністю. Тобто зараз іде прямий контакт з космосом, супутниками, і визначається не просто така приблизна висота з поіністю метр. Зараз ми визначаємо з точністю до сантиметра. Так, ми можемо це побачити в реальному часі. Так. Ну що, починаємо вимірювання на фіксованій нашій точці. Ми будемо зараз проводити вимірювання в режимі статика. На це нам потрібно десь хвилин 30-40 хвилин. І за цей час, поки GNSS-приймач буде робити всі спостереження, ми проведемо сканування території. Це нам дає дуже детальну зйомку території. Лазерний сканер в секунду дає 320 000 точок. І коли ми обійдемо цю територію, ми отримаємо повністю деталізовану, геоприв'язану хмару точок, з якою потім можна поміряти всі геометричні параметри. А, ну тобто там у нас висота в одній точці. А тут можна буде подивитись висоту будьде на ділянці. Так, ми зможемо його покрутити в 3D, подивитися любу точку і знати висоту любої. До речі, в нас є спільні поняття в геодезії. У вас називається зйомка, і в нас тоже називається, тільки в нас геодезична зйомка. [музика] Пані Федора, ми вас запрошуємо до нас. Підходьте, підходьте, будь ласка. Кажіть результат. Відмітка висоти складає 1335 м 70 см. 1335 метрів. Це рекорд України. Тобто це точно 1335 метрів. Покажіть нам на камеру, будь ласка. H. Відмітка висоти H. Пані Федора, ви єдина в Україні, хто живе найвище. Ви найвище всіх живете 365 днів на рік. Ви найвище за всіх в Україні ведете домашнє господарство. Ви найближче до всіх в Україні до небес. Так, правильно. Шановна пані Федору, на основі наших стандартних вимірювань, ваша хатинка визнана найвисокогірнішим житлом в Україні. Вітаємо вас. РД України офіційний. Що ви зараз відчуваєте? Ну, як? Ну, все так відчуваю. Добре, щоби добре було. Так. Ми бажаємо, щоб віра вас вела далі по життю. І ми за 10 років приїхали сюди, за 20 років приїхали і завжди знали, що у нас є тут прекрасна пані Федора. Добре. Дякую вам. Дай Бог би ми Бог продовжив життя. Бо але це ще не всі сюрпризи для пані Федори. Давайте розкажемо пані Федорі, що буде тут завдяки цій батареї. С буде світло. Можете радіо включити, можете навіть [музика] холодильник. Історичний момент. Ну, лампочка всередині вашого дому. Ану, кляпайте отак от. Раз, раз. Бачите, працює. А нам час відправлятись у нову експедицію. І просто зараз ми рушаємо на південь країни, залишаючи Карпати. Ми не тільки знайшли людину, яка сьогодні в Україні живе найвище за всіх, а й відшукали те, що кожного дня, навіть в цей непростий час, дає мешканцям гір силу. Вміємо зберігати свої традиції. Молитва в мене на першому. Помолюся, мені тоді легше. Ми безбогані до пороха. Скажу, сила в природі, об'єднанні з природою, просто любов до професії. Це порятунок в горах. Ми зустріли в горах чимало простих і разом з тим дуже сильних людей, які живуть дуже близько до небес. Можу впевнено сказати, що у кожного з наших героїв дуже сильний дух і добрі серця. І хоч їх життя місцями складне, вони не втрачають віру, вдячні за те, що мають, і кожного дня обирають своє життя в себе вдома, на висоті. А наша наступна точка – це історичний регіон на півдні Одещини, Бесарабія. Ми тут, щоб побачити, як живе одна з найбільших національних меншин України. [музика] Болгари. Вивчаючи життя та культуру українських болгар, перше, про що напевно треба говорити – це виноград. Бо не існує жодної родини в цьому краї, яка б не вирощувала виноград, яка б замість чаю не пропонувала гостям саме вино. Тут кажуть, що в середньому одна родина за рік виробляє тонну вина. І от зараз ми їдемо до однієї з родин, яка сьогодні збирає [музика] врожай. Я очікував побачити щось на зразок невеликого домашнього виноградника, як город біля будинку. Але те, що відкрилось переді мною – це справжня виноградна плантація. Ніби потрапив на промислове виробництво, а не на приватну ділянку. Подивимось, як відбувається це свято. Свято воровинограду, сімейне свято. [музика] [музика] Ух ти! Робочий, робочий момент. Ось така у нас пісня про нашу ідентифікацію. Медитативно, і навіть я заслухався. Просто поринув якусь іншу атмосферу. Це ціленька наша Болгарія. Звідки ми переселилися. Ці люди, а точніше їх предки, переселились в Україну понад 200 років тому. Приблизно в той самий час, як заснували, наприклад, Миколаїв чи Дніпро. Причини, через які болгари тут оселились, сьогодні зрозуміють мільйони українців. На їх батьківщину, Балканський півострів, напала Османська імперія. Тікаючи від війни, ці люди стали вимушеними переселенцями. Завдяки своїй згуртованості, культурі та силі, сьогодні це одна з найбільших національних меншин в Україні. Ана вчить мене чомусь простому по-болгарськи. Наприклад, Привіт, як настрій, як справи? Здоров. Здоров. Акесі? Акесі. Акопраеш? Здоров. Акесі. Акопраеш. Або ось, коли ви підійшли, Добрий день. У нас відповідають: "Дал Богу добро". Дає вам Бог добро. Добрі душлі. Добрі душлі – це що? Добре, що ви прийшли. Ви бачу, спілкуєтесь українською. Добре. Ви російською. А думаєте якою мовою? Болгарською. Нам цікаво. Нашої культури українською, але ми зберігаємо і свої болгарські традиції, пісні, культуру. Тобто ви в черговий раз зараз підтверджуєте, що Україна – культурна країна, в якій проживає багато національностей, багато різних людей, які живуть всі в Україні, але трішечки відрізняються за традиціями, за релігією, за мовою. А як болгарською буде "Пішли працювати"? Ра у нас завжди це звучить: "Ай, дарабут". Пішли працювати. Іш працювати. І хоча здається, що справа не хитра, бери та збирай, в цьому є свої тонкощі і секрети. Для того, щоб збирати виноград, ми переглядаємо і знизу, і відкриваємо всі віточки. Як щось впало, мій дідусь говорив, що треба його підняти. Нас так виховували. Ну, щоб ми цінували. Медитативна така справа. Збираєш, про щось думаєш, свіже повітря, запах листя, запах винограду. Мені подобається. Це Каберне, а це Аліготе. Це білий сорт, з нього відповідно біле вино роблять. Виготовляють. З вами як краще говорити? Російською? Українською? Ну, російською, звісно, буде зручніше. Зручніше. Добре. Все кажуть, що ось при вирощуванні самого винограду потрібно періодично приїжджати, з ним спілкуватися, розмовляти. Навіть літні люди ось нам казали, що потрібно перед кущем стати на коліно, щоб він дав гарний врожай. Якщо я прийду сумним, злим, що буде з виноградом? Ну, ви не отримаєте того врожаю, ви не отримаєте тої якості. У вас був досвід, коли хтось злий приходив з поганим настроєм і виноград не виходив? Літні люди кажуть, що було таке. Що далі йдемо, завантажуємося і веземо його в село на переробку. Ось такі, друзі, болгарські будні в Україні. Дімо, ось цей столовий. Ми беремо з собою, тому що поки ми будемо виготовляти вино, ми будемо пити по 50 г, а це буде закусочка. 50 г одразу. Звісно, а не можна без 50 г? Ні, звісно, ні. Інакше вино не вийде. Короче кажучи, до Вас туди додому викликаю водія. Вже водія та їдете завтра. Друзі, тут таке місце, що не випити не вийде. Разом з зібраним виноградом ми шаємо додому до наших нових [музика] знайомих. Часто в експедиціях, в пошуках сили, свої кудись зникають постійні стреси, нерви, втома. Добре, що під рукою завжди є засіб, який допомагає підзарядити батарейку навіть на ходу. Запас сили та енергії для твого маршруту. Бетергін – більше сили, менше втоми, швидше відновлення.
Село Криничне. Ще вісім поколінь тому його заснували пращури цих людей. Сьогодні кожен двір тут перетворюється на невеличку виноробню. І зараз ми теж будемо робити вино. Давайте, я вам покажу. Щоб щоб ми запустили процес приготування. Барана, поки він варитиметься, ми будемо виготовляти вино. Так що тут в нас вибивається. Це молодий баранчик, 6 місяців. Страва, яку з нього готують, називається гаряча каварма. Тут жир внутрішній розтопили. Нам треба засмажити великі шматки. Потім ставимо маленькі, і це все томиться в своєму соку. Кажуть, рецепт каварми сотні років тому вигадали балканські пастухи. Ситно і просто в приготуванні, каварма давала їм багато сил під час випасу овиць. Треба, треба потроху. Тут найголовніше саме великі шматки кинути. А це требуха вже готова. Ми зробили, щоб можна було закусити. Це печінка, нирки та серце. Ходімо, будемо пічку розпалювати і будемо готувати хліб. А, тобто тут процеси не чекають. Сказали, що не можна чекати, тому що тут зараз запускається ще один дуже важливий процес. Так, Дімо, давай. Боже, допоможи зробити все правильно. Скільки цей печі років? Років 25. Так. Тут у нас. Можу показати. Хліб вже майже [музика] підійшов. Ух ти, який хліб! Ох, яка краса! Ось цей у нас варварський. Це у нас калач. Раніше завжди пекли як поминальник, коли ми йшли на кладовище. А ось це це ось бриндза та яйце. І це, до речі, не просто хліб. Він внесений до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Без винограду тут теж не обійшлось. Кажуть, до складу самого тіста входять винні дріжджі. А пічку для аромату тут розтоплюють не дровами, а виноградною лозою. Протягом години ми топимо піч. Ми повинні її добре розтопити, щоб вона потім могла віддати тепло хлібу. І тоді у нас хліб виходить такий насичений, теплий, смачний, із ароматом диму. Тобто нам поки повертатись до м'яса? Так, так. Я вас покличу. Тобто ідуть паралельні процеси. Що тут? Як справи? Тим часом на задньому подвір'ї на нас вже чекають не вино і навіть не баранина, а ще один продукт з винограду. А тут я розумію, вже пішла. Це приніс господар. Була повна, помоєму, десь є тріщина. А що, одна чарка на всіх? Господар випиває першим, і потім наливає всім. Давайте перше слово завжди у нас було: "Ай, дай Боже миру та здоров'я". Ось завжди миру та здоров'я. Ніколи не були ці слова актуальними, як зараз. В цей час. Я хочу, щоб якщо ми говоримо миру та здоров'я, щоб ми жили в мирі та здоров'ї. Дай Боже миру та здоров'я. Дай Боже. Все. Сьогодні можу залишатися закремом. Більше не їду. Доїдаємо потрохи і йдемо готувати вино. Дуже смачно. Діма, тільки сіль і чорний перець. Там нічого. Наші предки нічого ж під рукою не мали іншого. Вони ось так і готували. В принципі, все найпростіше. І червоний перець. Дивись, ось він росте. Червоний перець. Покажете? Звісно. Ідемо. Здається, такими темпами я до вина ніколи не дійду. А ось він, друзі. Ось він, той самий болгарський перець, просто з грядки. Відкриваю. О. [музика] До речі, болгарський перець родом зовсім не з Болгарії. Його батьківщиною вважається передгір'я Анд, яке зараз є територією Болівії. Першим європейцем, який познайомився з цим овочем, був Христофор Колумб. Саме він привіз насіння перцю в Європу. І лише у XV столітті через Балкани він потрапив до нас. Солодки. Солодка паприка. Ну так, так. Ось ми побачили, як росте болгарський перець. А зараз будемо дивитись, як його сушить. Сьогодні болгарський перець – невід'ємний атрибут місцевої кухні. Його додають у шопський салат, до супів, а також виготовляють з нього ароматну спецію. Тобто це він так? Так, звичайно. З грядки болгарський перець, його нарізають і сушать, а потім перемелюють і отримують паприку. І ось так виглядає. Можна спробувати. Звісно, звісно. Солодка. Прикольно. Ходімо вино зараз робити. Вино робити – це найцікавіше. Ми заради цього сюди приїхали. Робити вино. Так, зараз безпосередньо вже буде починатися процес приготування вина. Всі прелюдії пройшли. Вино. І ще один момент. Кажіть "арпаджик". Арпаджик. Ось після того, як люди побачать арпаджик, вони згадають всі про Криничне. Вся Україна згадає. Ападжик – це що? Арпаджик – це цибуля сіянка. Окей. Пішли подивимось цибулю. Ходімо. На другу годину нашого спілкування стало ясно: не можна просто взяти і почати робити вино, поки не побачиш усе, чим пишаються болгари. Ось легендарний арпажик. Болгар, які живуть в Одеській області, в Бесарабії. Ну, а скажемо так, от я дивлюсь, ну просто звичайна цибуля маленька. З цієї звичайної цибулі виходять крупна цибуля. Її можна сіяти без зрошень. Це це продукт готовий. Насіння це це насіння. Це насіння. Це все лиш насіння цибулю. Для місцевих це не просто цибуля-сіянка, а справжнє золото. По-перше, майже весь арпаджик, який можна побачити в Україні, вирощують саме тут, в Криничному. А по-друге, для всіх мешканців ця цибуля є основним джерелом доходу вже багато років. Кожна сім'я вирощує це насіння. Кожна сім'я. Тому у нас будинки такі довгі, саме для збереження нашого бізнесу. Від такої кількості болгарського гастрономічного колориту голова йде обертом. І це ще ми не дійшли до вина. Я вже уявляю себе героєм фільму, де Адріано Челентано босими ногами чавить [музика] виноград. Але в житті все виявляється трохи не так, як у фільмі. У мішок набирається виноград. Людина миє ноги теплою водою, обов'язково босоніж, і набирають там кілограмів 15-20 винограду. Мішок, пів мішка набирається, зав'язується, ставлять і хвилин 20 топчуть. Ну, це зовсім, вибачте, кам'яний вік. Зараз так вже не роблять. Не роблять через те, що зараз стало легше цим користуватись, легше та швидше. А дійсно ефект від того методу більший і кращий. Чому? Тут в шкірці є дикі дріжджі. І коли ми мелимо цим, вона пошкоджується. А коли таким способом, коли топчимо, вони залишаються більше в соці, і бродіння проходить не те, щоб швидше, а якісніше бродіння. І якість вина від цього краще. А це факт. Але час так показав, що цей процес дуже довгий і він, він важчий для людей. А навіщо вам тоді ця технологія? Ви її продовжуєте використовувати? Просто люди пішли на кількість, а не якість. А ми хочемо, щоб була якість. Тобто ви сказали ключове: швидкість. А давайте проведемо експеримент наочний, щоб глядачі побачили різницю в швидкості. Поділимось на дві команди, розділимо виноград навпіл. І і частина буде робитись сучасним методом, а частина стародавнім. Я вже кажу результат, що тут буде у два-три рази швидше. Ну, давайте подивимось. Головне помити ноги добре. Пристойні жарти не приходять в голову, але я нігті обрізав і ноги мив. Ж, попрошись туди. Так, будь ласка. Отже, друзі, у нас 11 ящиків Алігате. Ділимо по 5, по ящиків 5. По сучасним методом. 5, по методом, коли ногами давлять. Всі ми це це бачили у фільмах, в книгах, в підручниках. Але ось наживо я вперше буду не тільки бачити, а особисто ногами пувати в виноград. Тобто, друзі, пан Олександр, пан Степан і Дмитро – це команда, яка босонога буде зватися. А друга команда – пан Дмитро, пан Іван і пан Петро. Вони будуть сучасним методом. І ми подивимось, хто швидше, хто більше, хто якісніше. Миємо ноги. Да. Так, так. Поступаюся місцем. Давайте, у кого телефон під рукою секундоміром, дайте. Ось секундомір. Так, давайте. Одва, Т. Почали. Вперед, вперед! О, пішло, як пішло, пішло швидко. Ого! 20 секунд – півведра. [музика] У нас перше відро вже готово. У вас? У нас не готово. Але поки ви поміняєте, ми два відра зробимо. Ось так. Перше відро. От сюди, от сюди. Досить швидко. Не суть. Наша команда вже запускає прес. Ну, ось і моя черга. [музика] Швидше! Стоп, стоп, стоп. Його ще раз. Ось так. О, давай. Я друзі, не знаю, як стосовно роботи, але група підтримки у мене точно міцніша. Ось так, друзі, ви бачите технологію, якій сотні років. Так робили вино ще дуже-дуже давно. І в чому прикол, чому ногами? Тому що кісточка не ламається, залишається цільною і не змінюється смак вина, на відміну від подрібнювача конкурентів, яким мимоволі можна перечавити кісточки. Давайте, давайте, давайте, сашенько. Відро. Мені здається, у нас є шанс виграти. Так, так, так. Ви працюйте, я подивлюся у конкурентів. Справа. А ось тут, друзі, можна побачити, як відбувається процес за сучасною технологією. Просто хлопець крутить цю м'ясорубку, так грубо кажучи, і сік стікає під дощем. Прикольно. Я повертаюсь до себе в команду. У нас третє. Пішов сильний дощ. Ми стопаємось на відмінці. Т-три. Три ведра у нас. Три. У конкурентів сильна залива. Дуже. Ховаємось, поки чекаємо, поки пройде дощ і продовжимо роботу. А ось так, зараз плівкою закрили все обладнання, виноград, щоб вода не потрапляла. Тим часом у печі вже дійшов хліб. І пані Валентина прийшла нас пригостити. За традицією його подають з паприкою, що додає йому особливо аромату, який наповнює все навкруги. Як болгарською буде "Дуже смачно"? Доб. Все. Дощ закінчується, ми можемо продовжити процес. [музика] Ура! До початку дощу ми обидва зробили по три відра. Потім, поки йшов дощ, от звідси виноград потрошки віддавав ще соку, і набралося четверте відро. І зараз у них чотири відра, у нас чотири відра. Але у нас ще два ящики винограду, а у них виноград вже скінчився. Про що це каже? Про те, що ми видавлюємо більше соку. А ось тут, друзі, бачите, в цю установку складають цей жмих, який залишився, і потім буде працювати прес. Бачите, от сюди мо можна накручувати, так, гайку і придавлювати. Все це. Скільки років в цій конструкції? Це мого дідуся з 58-го року. 58-го року. Ух ти! Отак, друзі, дивіться. Требало треба прес, який видавлює сі ще 30 л вина. Ось тут звідси вийде. Тобто, бачите, здається, видавили все, залишається лише жмих, але ще буде три відра. Три, як мінімум. [музика] [оплески] Давайте під музику продовжуємо роботу. Я працюю з пресом. Там працюють ногами. Всі танцюють. [оплески] Співають. Отак під музику. У нас вже шосте відро є готове. Давайте. Виливаю шосте відро. Дуже весело. Опа. [музика] [музика] Краса. І ось так, друзі, виглядає сімейне свято збирання винограду у Болгарії Одеської області, село Криничне. Запрошуємо туристів. Право. Трішечки про технології далі. Що з соком відбувається? Він потрапив в бочку. Розповідаю. Він зараз буде протягом 10-12 днів бродити. Найкращий варіант 25° для для бродіння. Воно буде д-три тижні. Два-три тижні. Потім воно буде відстоюватися повністю. Через днів 35-40 воно буде готове до вживання. Шампанське плач в порівнянні з цим вино. Красунчик буде плакати. Шампанськи. Так. А сік бродить, перетворюється на вино. Прес. Що буде з цим соком? Де ж він піде туди ж. А зі жмихом? Потім зі жмихом ставимо в окремий посуд, додаємо трошки води та цукор і робимо ось цю традиційну ракію. Типу самогонка. Так, типу самогонка. Так. Ми підбиваємо підсумки. У нас хоч ми трохи й довше витявлювали, але у нас вийшло близько шести. А у вас близько п'яти вітер. Тобто виходить, що за швидкістю наша команда програла. За кількістю наша команда виграла. От бачите, немає переможців, немає переможених. Всі одна родина. Так, так, так. А що далі? Що все? Давайте червоне. Тільки після того, як подавили весь білий виноград, можна чавити червоний. Біле перше, тому що має бути білий колір. Якщо першим робити червоне, то все буде червони. Ну, і ми так само продовжимо. А у вас пісеньки є про виноград? У нас 500 пісень про виноград. 499 про червоний і одна пісенька про білий виноград. Білий виноград. Чому ти не червоний? Червоні вина люблять більше. Так, звичайно. Так. Ну, а зараз, друзі, вже без змагань, просто працюємо. Робимо Каберне. Коли виноград оброблено, тут починається головна, найцікавіша частина свята – підготовка до застілля. Це ось власне баранина у власному соку, без краплі води, приготована на бага, як наші діди-прадіди робили. Перехрестили хліб з Божою допомогою, щоб все було добре. Тобто обов'язково перехрестити хліб? Так, обов'язково. Починаємо перехрестили, закінчуємо теж перехрестили, як вчила мене бабуся. Дякую Богові за хліб насущний наш. Ви віруючі люди? Так. Ходите до церкви в неділю? Не завжди, але ходжу. Друзі, давайте до столу. Це болгарський посуд, в який наливається вино. Називається биклиця. Через ці стародавні биклиці ми спілкуємося з нашими предками. Повір'я таке: передається енергетика крізь них, через ці знаки. В нас. Тобто це старий посуд? Так. Ну, звичайно. Їй, напевно, вже років 50. Розкажіть, що найголовніше тут на столі. Хліб, баранина, гаряча каварма, наш традиційний капусняк, як у нас готується, більше ніде так не готується. Зельник. А що таке зельник? Дуже тонкі листи з бринзою, молоком, зі сметаною, з вершковим маслом. Це все запікається в печі. Типове затілля для болгар. Так. У нас в селі збереглася дуже велика кількість традицій, тих, які вже втратила Болгарія. День Святого Георгія, де ріжеться баранчик, печеться хліб обрядовий. Хоча в Болгарії цього всього немає, вони це все втратили. Вони приїжджають до нас, чають традиції. Так. Ось хочеться молоде покоління запитати: ви збираєтесь жити так само, як ваші бать, як ваші бабусі, дідусі? Частково. Я тут бачу своє майбутнє, частково ні. Чому? Так. Чому ні? Тому що тут усі мої рідні, тут багато родичів, культура звична. Тим не менш, ви хочете поїхати? Так. Тому що становище в країні не те, що найкраще, так можу сказати. Я хочу виїхати в Болгарію, напевно. Скільки вам років? 15. Коли ви плануєте поїхати? В кінці навчального року. 25-го. Є в планах повернутися? Після навчання є в планах повернутися. І я думаю, якщо вже такого становища в країні не буде, то тобто, якщо війна, ви будете за кордоном. Якщо немає війни, ви повернетесь? Так, так. Таке ж питання. Ось ви збираєтесь залишитись чи поїхати? Поїхати. Коли? Після закінчення 11-го класу. Куди поїхати? До Болгарії. Чому таке рішення прийняли? Щоб отримати подальшу освіту і почуватися в безпеці. Молодий чоловік, вас як звати? Кирило. Я теж збираюся поїхати. Ну, тут небезпечно. Я так думаю. Бачите, ось, на жаль, так. Запитуєш молодь, чуєш, що вони їдуть. А так хочеться, щоб такі хлопці залишались тут, розвивали Криничне, вирощували баранчиків, допомагали батькам випікати хліб, збирати виноград, робити вино, популяризувати туризм. Адже кому, як не вам, розвивати туризм тут, вдома. Все краще вдома, якось рідніше все. І якось навіть не хочеться нікуди їхати, просто залишитися в селі. Але через те, що війна, потрібно. Дуже шкода, що чимало молодих хлопців обирають виїзд з України. І дуже хочеться сподіватись, що вони все ж таки обов'язково повернуться. Ось що в цю саму секунду зараз відбувається на Донбасі. Там зараз пекло, там стрілянина, там хлопці гинуть. І є така фронтова традиція: треба обов'язково пам'ятати про тих, хто нас захищає, завдяки кому можливе повноцінне життя таке, як у вас, наприклад. І пам'ятати, що дуже багато хто, на жаль, вже не повернеться з фронту. Коли ти приїжджаєш до хлопців, напередок обов'язково один тост – це необхідність. Мовчки згадати тих, хто пішов, і трохи потім вилити на землю пам'ять про тих, хто захищає нашу землю. Це ми сьогодні співаємо, тому що ми разом, тому що ми зібралися в якийсь єдиний день, можливо, в місяці. Ось ми зібралися, ми працюємо, нам весело, розрядка така. А залізми вже втомилося від того, що десь летить, десь ми дивимося. Ізмаїл, Вилкове, Тузли. Звичайно, ми весь час у хвилюванні, весь час у переживаннях. Є хлопці, які з нашого села, і вони вже поховані. Скільки із вашого села загинуло? Четверо. Тобто троє людей є офіційно загиблих, і один зниклий безвісти. А служить ще дуже багато. Скільки служить? Десятки. Більше. Набагато більше. Я не л. Я б не хотів, щоб ця війна була причиною для виїзду моїх дітей, тому що я бачу майбутнє своїх дітей у цій країні. Я не бачу майбутнє в іншій країні. Я вважаю, що одна з найкращих країн з великим потенціалом, з великими можливостями. Але, на жаль, ось прийшла ця біда. І ви сказали дуже важливу думку. Сказали: "На вашу думку, одна з найкращих країн". Ось, повірте, ми поїздили, подивились. Мені часто ставлять запитання: "Яка країна, де б ви хотіли жити?" Я завжди відповідаю: "Лише Україна – найкраще і жити лише тут, в Україні. Є все". Цей сезон "Світ на виворіт Україна". У нас головна мета – його пошук джерел сили українців і України. Ось весь світ зараз говорить, що українці сильні. Бачить це. Не вір'я в те, що ми чинимо опір супротивнику, який в десятки разів більше навіть за площею і по озброєнню. Ось у гуцулів в горах ми шукали їх джерело сили. Сонячко, як з ранком силу дає мені. Якщо зранку помолитися, цілий день добре працюється. А у вас тут що дає вам силу і в чому ваша сила? Коли болгари переселялися, тікали від турецького ярма, вони в тканину завертали і несли звідти дрібку землі. В будь-якого болгарина сила в землі. Наша сила в тому, що ми живемо там, де ми народилися. Ми нікуди не тікаємо. І як болгарське прислів'я каже: "Важкий камінь має вагу на місці". Якщо ти у своїй сфері, у своєму оточенні, тоді ти відчуваєш себе впевнено. Дуже мудро. Камінь має вагу там, де він народився. Дай Боже, щоб зберігалися традиції. [музика] Культура. За вас. Будьте здорові. За здоров'я. За Україну. Будьмо. Будьмо. Будьмо. Будьмо. Будьмо. Гей, гей, гей! [оплески] Да. Діма, у нас раніше на весіллях, на хрестинах найдорожчим гостям дарували спеціальні ткані рушники. Цим рушникам вже понад 150 років. Та ви що? Так. Я ось як у нас прийнято. Можна я так зроблю? Давайте. Ось так. Ой, це кала моя прабабуся. Супер. Дякую величезне. Це все вручну. Так, юначе. Це вам буде пам'ять про Криничне та про нашу родину. Дай Боже вам здоров'я. І хочеться приїхати сюди вже у мирний час, побачити тут багато туристів, процвітаюче село Криничне. Дай Боже, щоб було саме так. Нагодуємо. Я хочу навчити вас танцювати наше болгарське хоро. У мене з танцями погано зовсім, але лише для вас. Вас однаково навчу. Ходімо. Просто піти не вдалося. Рухи дуже прості. Найголовніше – вміти рахувати. Ми робимо правою ногою два кроки вперед. Раз, два. Три – затримуємо. Чотири, п'ять – затримуємо. Шість. І знову. У мене дві праві ноги. Ні-ні-ні, все нормально. Ліві точніше. Все гаразд. Так. 1, 2, 3. 1, 2, 3. [музика] Сьогодні ми з вами дізналися, в чому сила українських болгар, що дозволяє їм почуватися у нашій країні як вдома та берегти свої традиції протягом декількох століть, незважаючи на війни та негаразди. Секрет сили цих людей в єдності, адже тут вся спільнота святкує та працює разом. В працьовитості, вони не зупиняються з ніколи. І в бажанні зберегти та примножити те, що створили їх пращури. І хоч ці люди бережуть болгарські традиції, вони є українцями. І в цьому різноманітті закладена сила українського народу. Ну що, друзі, разом з цим танцем ми завершуємо подорож до болгарів Одеської області і їдемо вивчати виворіт України далі. До зустрічей. Дивіться в наступній програмі. Ви з нами в маршрут. Так. Ми відправляємось ближче до фронту. Вокзал і все, що біля нього, зруйновано. Аби зрозуміти, що таке тил насправді. Я ніколи ще не пив в прифронтовій зоні Мохіто безалкогольний. Сподіваюсь, на особливому поїзді ми їдемо в Краматорськ до чоловіка. Він у нас військовий. До особливої людини. Все село знає. Да. Зараз, звичайно, вся область, а не село. Аби здійснити найголовнішу мрію. Легенди. Це як перший таки документ. Та дізнатися ексклюзивні секрети військового часу. Винищувачі йшли біля потягу. А також відчути запах воріт до фронту. О, о. Ця сама більша. Вона пахне. [музика]