Transcription
Дякуємо. Сьогодні поговоримо про особливості психічного розвитку осіб з тяжкими порушеннями мовлення. І почнемо з особливостей пізнавальної сфери дітей з порушеннями мовлення, зокрема з особливостей розвитку сприймання.
Загалом сприймання - це психічний процес відображення людиною предметів і явищ в цілому, в сукупності всіх їхніх якостей та властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів. Це сукупність відчуттів. Сприймання характеризується такими властивостями.
Одне. Усвідомленість та узагальненість. Приймаючи предмети та явища, людина усвідомлює, розуміє те, що сприймається.
Два. Предметність. Психічні образи предметів людина усвідомлює не як образи, а як реальні предмети.
Три. Цілісність. Сприймання є завжди цілісним образом предмету.
Чотири. Структурність. Людина пізнає різні об'єкти завдяки стійкій структурі їх ознак. У сприйманні виокремлюються взаємозв'язки між частинами і складовими об'єктами.
П'ять. Вибірковість. Поміж великої кількості предметів і явищ людина виділяє в даний момент лише ті, на що спрямована її діяльність, потреби та інтереси.
Шість. Константність. Одні і ті ж предмети сприймаються людиною в умовах, що змінюються. Однак об'єктивні якості предметів сприймаються у незмінному вигляді.
Аналіз наукових досліджень засвідчує специфічні особливості сприймання у осіб з тяжкими порушеннями мовлення. Для зазначеної категорії осіб характерні порушення сприймання, різні види агнозій та апраксій.
Агнозія. Відсутність гнозису, впізнавання. Це втрата здатності до сприймання предметів і явищ дійсності при ураженні кори головного мозку і підкіркових структур. Предметна агнозія - це порушення процесу впізнавання або цілісності сприймання предмета при можливому впізнаванні окремих його ознак або частин. Має різний ступінь вираженості. Від максимальної гнозії реальних предметів до мінімальної труднощів пізнавання контурних зображень в зашумлених умовах або накладених одне на одне.
Симультанна агнозія - це неможливість одночасного сприймання кількох зорових об'єктів або ситуацій у комплексі.
Символічна агнозія. Порушення сприймання символів, характерних для знайомих мовних систем. Порушується можливість ідентифікації букв і цифр.
Тактильна агнозія. Порушення впізнавання предметів та їх якостей на дотик. Астероогноз - неможливість ідентифікації предмета в цілому при збереженому сприйманні його окремих ознак.
Акустична агнозія. Це розлад спізнавання джерел і значень повсякденних звуків. Порушення здатності складати цілісний образ акустичного об'єкта з окремих елементів.
Апраксія - це порушення цілеспрямованих рухів і дій при відносній збереженості їх елементарних складових. Апраксія кінестетична це порушення довільних рухів внаслідок розладів кінестетичної аферентації. Характеризується пошуком потрібних рухів.
Апраксія оральна. Моторна апраксія лицьової мускулатури з розладами складних рухів губ і язика, що призводить до порушення мовлення.
Які ж особливості зорового сприймання у дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку? Дослідження різних властивостей зорового сприймання дітей з тяжкими порушеннями мовлення представлено у численних вітчизняних та зарубіжних дослідженнях.
У дошкільників з тяжкими порушеннями мовлення відмічається недостатня сформованість цілісного образу предмету. Водночас просте зорове впізнавання реальних предметів та їх зображень не відрізняється від норми. Труднощі відмічаються в умовах ускладнення завдань. Пізнавання предметів в умовах накладання, зашумлення. Збільшується час прийняття рішення. Діти не впевнені у правильності відповідей. Відмічаються помилки впізнавання, кількість яких збільшується при зменшенні обсягу інформативних ознак предметів.
Швидкість сприймання у дітей з тяжкими порушеннями мовлення повільніша, аніж у дітей із типовим мовленнєвим розвитком. І ще більше уповільнюється, якщо порушуються оптимальні умови сприймання: погана освітленість, показ предмета під незвичним кутом, розміщення поряд інших аналогічних предметів, часте змінювання сигналів, об'єктів, одночасне демонстрування кількох сигналів.
Так, наприклад, якщо зробити фотографію збоку грибів, діти їх можуть впізнати. А от якщо зробити зверху, нашапинку, або трохи знизу, там де видні оці пластиночки грибів, то діти вже не можуть впізнати, що це взагалі за предмет, незважаючи на те, що видний край шапинки, наприклад, і вона ця шапинка червона з білими цятками.
У реалізації завдань з еталонами діти з тяжкими порушеннями мовлення частіше користуються елементарними формами орієнтування, примірюванням до еталону, на відміну від дітей із типовим мовленням, які переважно використовують зорове співвіднесення. У процесі примірювання діти з тяжкими порушеннями мови часто орієнтуються на другорядні ознаки.
Воронова у процесі дослідження дошкільників із загальним недорозвитком мовлення виявила, що більшості дітей означеної категорії властивий низький рівень сформованості буквеного гнозису. Вони важко диференціюють правильне та дзеркальне написання букв. Не впізнають букви, накладені одна на одну. Спостерігаються труднощі у називанні та порівнянні букв, подібних графічно, і навіть у називанні окремих друкованих букв. У зв'язку з цим багато дітей виявляються неготовими до оволодіння писемним мовленням.
Святкова досліджувала точність, обсяг і міцність сприймання предметів та їх запам'ятовування: малювання за назвою, домальовування заданої частини до цілого, абстрактних елементів. У молодших школярів з порушеннями мови було виявлено порушення зорового запам'ятовування та впізнавання, бідність образів, схематичність у малюнках, порушення зв'язку зі словом-назвою.
У дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення характерні порушення зорового сприймання та зорових предметних образів і меншою мірою зорової оперативної пам'яті, грубі порушення якої властиві дітям з інтелектуальною недостатністю.
У процесі вивчення особливостей орієнтування дітей з тяжкими порушеннями мовлення в просторі виявилось, що діти утруднюються у диференціації понять "праворуч", "ліворуч", які позначають місце знаходження об'єкта, а також спостерігаються труднощі орієнтування у власному тілі. Дослідження здатності встановлювати просторові відносини між явищами дійсності в предметно-практичній діяльності та розуміти їх в імпресивному мовленні засвідчують збереженість цих функцій. Водночас в експресивному мовленні діти з тяжкими порушеннями мовлення часто не знаходять мовних засобів для вираження цих відносин або використовують їх невірно. Це пов'язано з мовленнєвим недорозвитком, недостатнім словниковим запасом, труднощами розуміння складних лексико-граматичних конструкцій.
Отже, діти з тяжкими порушеннями мовлення характеризуються зниженням здатності до переробки оптичної інформації при первинно збереженому процесі сприйняття зорової інформації через аналізатор. І в зв'язку з цим слід згадати логопедичний комплект, який складається з логопедичного альбому та навчально-методичного посібника до нього і має назву "Я учуся розмовляти". Цей комплект був виготовлений і виданий у видавництві "Генеза". В інтернет-магазинах ви можете придбати цей комплект. І чим його цінність? В тому, що саме він розроблений за принципом ієрархії появи зорових функцій та операцій у онтогенезі, тобто від простого до складного. І саме сторінка за сторінкою поступово ускладнюється матеріал. І крім того, що в альбомі запропонований розвиток зорових функцій та операцій, там і слухові функції, і увага, і пам'ять, і мислення, і всі складові мовленнєвої діяльності, тобто фонетика, фонемтика, лексика, граматика. Тобто все це враховано в тому альбомі. Тож, будь ласка, користуйтеся. Цей альбом можна використовувати як діагностичний і як корекційний, адже в навчально-методичному посібнику повністю представлені конспекти занять по кожній сторінці цього альбому з ігровим та мовленнєвим матеріалом. Там і вірші, і загадки, і скоромовки, і чистомовки.
Особливості слухового сприймання. За висновками багатьох учених, у всіх дітей з тяжкими порушеннями мовлення відмічаються порушення фонемного сприймання. Відзначається, що порушення функції мовленнєво-рухового аналізатора при дизартрії та ринолалії впливає на слухове сприймання мови. При цьому не завжди спостерігається пряма залежність між порушенням вимови звуків і порушенням їх сприймання. Водночас розвиток фонемного слуху знаходиться у прямому зв'язку з розвитком усіх сторін мовлення.
Для дітей з тяжкими порушеннями мовлення характерні труднощі у диференціації звуків різних акустичних груп. Їх змішування, дифузність фонемних уявлень. У дітей з тяжкими порушеннями мовлення часто відмічаються труднощі у диференціації немовленнєвих побутових звуків. Явища амузій: а- відсутність, музія - тобто порушення впізнавання знайомих мелодій. Характерними для цих дітей також є труднощі у сприйманні ритму та темпу у музиці, ритмічному мовленні, що свідчить про наявність аритмії. Аритмії зумовлюють труднощі у ритмічних видах діяльності, музичних іграх. Порушується розуміння та вживання інтонаційно-просодичних компонентів. Мовлення осіб з тяжкими порушеннями мовлення часто є недостатньо виразним, позбавленим інтонаційного забарвлення. Діти означеної категорії з помилками розрізняють та відтворюють ритмічні структури. Простий ритмічний малюнок вони повторюють за допомогою підрахунку кількості елементів, а не сприймання їх ритмічності та темпу.
Наталя Траугод відмічає незначне зниження тонального слуху при сенсорній алалії, що обумовлене специфічним станом кори головного мозку. Описані особливості слухового сприймання супроводжуються зниженням слухової уваги і недостатнім інтересом до слухової інтонації. Дітям притаманні труднощі у словесних дидактичних іграх, які їх не приваблюють через ускладнення при виконанні ігрових вправ.
У випадках первинного порушення процесів слухового сприймання (сенсорна алалія, сенсорна афазія) у осіб з тяжкими порушеннями мовлення відмічаються власне слухові агнозії. Ці люди не розуміють сенсу найпростіших звуків: скрип дверей, шум кроків, тобто побутових звуків, які в нормі людина розрізняє без спеціального навчання. Подібні звуки не несуть змісту для зазначених осіб, хоча фізіологічний слух у них збережений.
Особливості тактильного сприймання. Органічне ураження тім'яних часток кори головного мозку, які є досить поширеними поміж дітей з тяжкими порушеннями мовлення, призводить до труднощів у тактильному впізнаванні предметів, тактильних агнозій, явищ астероогнозу. А найпоширенішими проявами порушень тактильного сприймання в осіб з тяжкими порушеннями мовлення є оральні апраксії та лицьові агнозії.
Оральні апраксії відмічаються частіше у дітей з дизартрією та алалією. Проявляються у труднощах реалізації довільних артикуляційних рухів, їх переключення. Найбільш виражені порушення орального стереогнозу відмічаються у дітей з тяжкими порушеннями експресивного мовлення, особливо у дітей з алалією та дизартрією. Виражені порушення орального стереогнозу часто є супутніми в осіб з грубим порушенням лицьового гнозису.
Дослідження лицьового гнозису засвідчили залежність між вираженістю його порушень, особливо в області оральної мускулатури, і тяжкістю розладів звуковимови. Так, найвираженіші порушення лицьового гнозису характерні для дітей з дизартрією та алалією. Для них характерні труднощі у локалізації дотику, особливо в районі обличчя та шиї, у розрізненні сили стимулу.
Дітям з тяжкими порушеннями мовлення властиві порушення пальцевого стереогнозу, що проявляється у неспроможності пізнавати знайомі предмети на дотик, пізнаючи при цьому окремі якості цих предметів: форму, температуру, наявність гострих елементів тощо. Таким чином, для дітей з тяжкими порушеннями мовлення характерні труднощі та особливості тактильного сприймання. Однак в більшій мірі вони стосуються категорії осіб з алалією та дизартрією.
Далі перейдемо до розгляду особливостей уваги. Увага - це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у сформованості та зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях. Властивості уваги: зосередженість або концентрація, стійкість, переключення, обсяг.
Концентрація уваги - це головна її особливість, яка виявляється в різній інтенсивності, зосередженості на предметі розумової або фізичної діяльності. Стійкість уваги характеризується тривалістю зосередження на об'єктах діяльності. Переключення уваги - навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність. Обсяг уваги - це така кількість об'єктів, які можуть бути охоплені увагою та сприйняті в найкоротший час.
Як свідчать спеціальні дослідження, порушення уваги - це один з найпоширеніших симптомів психічного дезонтогенезу в умовах тяжких порушень мовлення у дітей. Це пов'язано з органічним походженням зазначених порушень, що неминуче знижує продуктивність мозку та зумовлює його функціональну ослабленість. Навіть мінімальна мозкова дисфункція призводить до зниження уваги, насамперед довільної. Саме порушення функціонування довільної уваги є поширеною причиною зниження пізнавальної активності дітей з тяжкими порушеннями мовлення, що в подальшому зумовлює недостатній обсяг знань та уявлень про навколишній світ.
Якщо навіть на невеличкому столику стоїть ваза з квітами, наприклад, тюльпанами, і дитина каже на слова мами: "Як ти міг розбити цю вазу?" А дитина каже: "Я не знаю, я не спеціально". То це справді так. Адже дитина з такими порушеннями мовлення за своєю суттю незграбна, неуважна, і тому могла помітити не те, що вазу з квітами, а самого того столика. І коли бігла по прямій, її легко могло хитнути в один чи в інший бік.
Увага дітей означеної категорії характеризується низкою особливостей: нестійкістю, низьким рівнем сформованості довільної уваги, труднощами у переключенні, зосередженні, плануванні власних дій. У цих дітей відмічаються труднощі включення та розподілу уваги. Діти важко зосереджують увагу на аналізі умов, пошуку різних способів і засобів у вирішенні завдань.
Виявляються відмінності у проявах довільної уваги в залежності від модальності подразника, тобто зорового або слухового. Дітям з тяжкими порушеннями мовлення важче зосередити увагу на виконанні завдання в умовах словесної інструкції, ніж в умовах зорової. У першому випадку спостерігається більша кількість помилок.
Стабільність темпу діяльності у дошкільників з тяжкими порушеннями мовлення має тенденцію до зниження у процесі роботи. Розподіл уваги між мовленням і практичними діями для дітей з тяжкими порушеннями мовлення виявляється надзвичайно важким завданням. Часто без спеціального тренування виконання таких завдань є неможливим.
У результаті зниження довільної уваги у процесі виконання завдань відмічається велика кількість помилок, які діти самостійно не помічають та не виправляють. Характер помилок та їх розподіл в часі якісно відрізняються від нормативних показників. Всі види контролю за діяльністю: попередній, поточний, підсумковий, часто є несформованими або значно порушеними. При гіршому стані попереднього, пов'язаного з аналізом умов завдання, і поточного в процесі виконання завдання. Підсумковий контроль, його окремі елементи реалізуються за допомогою педагога: повторення інструкції, показ зразка.
Низький рівень довільної уваги дітей з тяжкими порушеннями мовлення є однією з причин несформованості або значного порушення у них структури діяльності. Таким чином, у дітей з тяжкими порушеннями мовлення у порівнянні з віковою нормою відмічається зниження концентрації, переключення, розподілу та стійкості уваги, що призводить до зниження їх працездатності, труднощів у саморегуляції та самоконтролі.
Тісно пов'язана з увагою операція пам'яті. Пам'ять - це пізнавальний психічний процес приймання, запам'ятовування, збереження, відтворення і забування індивідом свого досвіду. В залежності від критерію виділяють такі види пам'яті.
Перше. За провідним аналізатором: зорова, слухова, дотикова, нюхова, смакова.
Друге. За предметом діяльності: рухова, емоційна, образна, вербальна.
Три. За тривалістю запам'ятовування: короткочасна, довготривала, оперативна.
Чотири. За формою психічної активності: довільна, мимовільна.
Розрізняють основні процеси пам'яті: запам'ятовування, збереження, відтворення, забування.
Дослідження пам'яті дітей з тяжкими порушеннями мовлення представлено в вітчизняних та зарубіжних дослідженнях. Дослідження мнестичної функції дітей означеної категорії засвідчує, що обсяг зорової пам'яті майже не відрізняється від норми. Виняток складають можливості продуктивного запам'ятовування серії геометричних фігур дітьми з дизартрією, низькі результати яких пов'язані з вираженими порушеннями зорового і просторового сприймання.
Водночас помітно знижені слухова пам'ять і продуктивність запам'ятовування. Діти часто забувають складні інструкції, пропускають деякі елементи, змінюють послідовність завдань. Слід зазначити, що неточне і фрагментарне сприймання інструкцій пов'язані не тільки зі зниженням слухової пам'яті, а й з особливостями уваги. Відмічаються труднощі запам'ятовування і точного відтворення мовленнєвої інформації. Низький рівень розвитку довільності та контролю слухової пам'яті. Уповільненість процесів запам'ятовування. При цьому обсяг слухової пам'яті варіюється в залежності від умов запам'ятовування, наявності додаткових стимулів, а також рівня мовленнєвого недорозвитку.
Поміж якісних показників слухомовленнєвої пам'яті дітей із тяжкими порушеннями мовлення виділяють такі: низький обсяг пам'яті, висока загальмованість слухомовленнєвих слідів, недостатня міцність і точність запам'ятовування, численні спотворення звукової та складової структури слів, привнесення нових слів, повне забування фраз після іншого виду діяльності (розумової, зокрема, рахунок про себе до 20).
Результати комплексного дослідження мнестичної діяльності у першокласників із загальним недорозвитком мовлення засвідчили знижений обсяг усіх видів пам'яті, особливо слухомовленнєвої. Показники різних видів пам'яті у дітей із загальним недорозвитком мовлення до другого класу зростають, але не досягають показників першокласників із типовим мовленнєвим розвитком.
І саме розглядаючи слухові процеси, зокрема слухову увагу, сприймання, пам'ять, доречно пригадати інший комплект: "Словничок для діточок-паронімів" і робочий зошит "Граємо, мову вивчаємо". Цей комплект вивчає саме слова-пароніми або квазіомоніми, тобто слова, схожі за звучанням. І саме на це і слід звертати увагу при роботі з будь-якою категорією дітей з порушеннями мовлення. Адже зорова функція може бути порушена саме при тяжких порушеннях мовлення. А от слухові функції та операції, слухова увага, контроль, сприймання порушені у більшості частини дітей з розладами мовлення.
На сторінках комплекту, окрім ілюстрацій, представлені віршовані мініатюри, які в робочому зошиті у збільшеному вигляді для того, щоб дитина могла їх розфарбовувати, тобто розвивати дрібну моторику і предметне пізнавання теж (зорові функції, так?). А також віршовані мініатюри саме авторські, в яких вміщені слова-пароніми. І читаючи мініатюру, можна змінювати зміст. І тоді дитина хай визначить, чи правильно було сказано, чи ні. Наприклад: "На сосні висіла шишка. Бах там. І що відбувалося далі? А там під сосною сиділа миска." І тоді запитання: "А що то що було на сосні? А хто був під сосною?" І відразу ми вирішуємо вже завдання і граматичної будови мовлення. Тобто ця комплексність забезпечена цим комплектом.
Тест "Словничок для діточок-паронімів" є в електронному вигляді для завантаження в електронній бібліотеці на ПН України, про яку я згадувала ще на початку нашого курсу. А робочий зошит ще можна придбати, тільки його треба добре пошукати.
Ідемо далі. Дітям із мовленнєвим недорозвитком властиві труднощі довільного запам'ятовування матеріалу. Мимовільне запам'ятовування первинно збережено, однак і його обсяг є недостатнім внаслідок зниження пізнавальної активності цих дітей. Довільне запам'ятовування у дошкільників з тяжкими порушеннями мовлення характеризується зниженням продуктивності порівняно з нормою. При відтворенні інформації відмічаються численні парамнезії, вербальні парафазії, тобто заміни слів.
Парамнезія. Я навмисно промовляю окремо, але це одне слово. Це спотворення процесів відтворення пам'яті. Адже "мнезіс" - це пам'ять. І парамнезія - це порушення розподілу пригадування подій у часі та просторі. Наприклад, переміщення їх з далекого минулого у теперішній час, з одних обставин у інші. Спотворення пережитих реальних подій, зміщення їх чи заповнення прогалин вигадками, фантазіями, відтворення переживань з власного життєвого досвіду і навпаки.
Було виділено такі види парафазій у процесі відтворення вербального матеріалу дітьми із загальним недорозвитком мовлення.
Понятійні: птахи, курка, сад, фрукти, природа. Тобто діти замість одного слова називали інші.
Парадигматичні парафазії: стілець та буретка. Це стосується однієї родової групи, але дитина не враховує наявність окремих складових.
Образно мотивовані парафазії: одяг, людина, сад, дача, обід, хліб, тобто ті, які пов'язані певною ситуацією, певними обставинами, але такими загальними.
Так, ситуативні: це вже конкретні, ніч - спати. Тобто дитина замість іменника вживає дієслово і навпаки.
Науковці відмічають, що після першого зачитування вони створюють лише довжину ряду слів і їх кількість. При цьому можуть повторювати одне і те саме слово декілька разів, вдаватися до парамнезій. Водночас відмічаються знижені можливості опосередкованого змістового запам'ятовування, коли опорою виступають предметні картини. Застосування опосередкованого способу запам'ятовування ускладнюється тим, що діти не можуть віддиференціювати систему звичних асоціацій, які знайомі їм з минулого досвіду, від системи зв'язків, спеціально організованих для розв'язання мнемічних завдань.
Слід зазначити, що у дітей цієї категорії спостерігаються відносно збережені можливості смислового логічного запам'ятовування. Дітям з порушенням мовлення надається установка на запам'ятовування. Відтворення передбачається відразу, потім через 40 хвилин. Вони відтворюють більшу кількість слів, ніж без них.
Багаторазове повторення понад п'ять разів призводить до втоми. Дитина втрачає інтерес до завдання, тому результат погіршується. Типовими помилками при відтворенні фраз є наступні:
Перше. Скорочення довжини речення або довжини слів (елізії).
Друге. Пропуски одного-двох або чотирьох слів. Скорочення структури слів.
Три. Заміна слів у реченні. Привнесення нових слів у реченні (вербальні парафазії).
Чотири. З'єднання слів першого та другого речення (контамінації). Наприклад: "Настала зима." (перше речення), "Випав сніг." І дитина промовляє це на одному видиху, поєднуючи не тільки окремі слова, але й ці два речення між собою.
П'ять. Відтворення семантично помилкових речень.
Отже, дітям з тяжкими порушеннями мовлення найбільше притаманні порушення у стані словесної пам'яті, довільного запам'ятовування, труднощі у зберіганні та відтворенні вербального матеріалу.